Завжди обожнювала книги із гнітючістю, які тримають у саспенсі до самого-самого кінця. Тому ось від "Ляльки" я і очікувала схожого спектру емоцій, але вийшло просто "бу". Типовий поліцейський детектив, написаний не дуже якісно, як на мене. Тим не менш, варто зазначити, що це дебютний роман автора. Так ось, з продовженнями серії я не буду ознайомлюватись. Не очікуйте від книги стрімких та неочікуваних сюжетний поворотів і твіста. Автору більше до вподоби розповідати нам про полісменів, їх відділ та співробітників. Питання : навіщо?! Хто знаю. Навіщо нам цікавитись вбивцею, він же (!) другорядний персонаж). Отже, я буду безмежно розчарована, особливо, коли прочитала стільки відгуків і рецензій і не знайшла нічого прямо дуже негативного... Так хотіла щоб у мене від прочитаного кров у жилах холола, але я просто знудилась до кінця книги. Не впевнена, що коли-небудь рекомендуватиму цю книгу бодай комусь. Замість того, щоб сидіти у саспенсі, очікуючи розв'язки, хотіла прогорнути з десять сторінок і скоріше покласти книгу на полицю. Сумнівне чтиво.

Книга Даніеля Коула "Лялька" містить доволі закручений та інтригуючий сюжет, що здатен витримати у напрузі до фіналу, харизматичні персонажі, навіть присутній своєрідний тонкий гумор. Коли читаєш, ніби-то і здогадуєшся, хто ж все-таки причетний до "лялькаря" та фінал все одно здатен шокувати. Це саме той детектив, який може добряче полоскотати нерви. Не зважаючи на присутність в назві такого речення як "шість жертв, одне тіло", сам твір не містить описів зшивання тієї злощасної ляльки та і взагалі не перевантажений жорстокістю. Тут не подано не сухе розслідування вбивства, маніяк майстерно грається з поліцією, пресою ( типу: список наступних жертв і просто неймовірні вбивства під носом у детективів). Детектив, що розслідує злочин, аж занадто схиблений на справедливості, і здається він здатен на все аби знайти злочинця. Але маніяк завжди на крок попереду. Він прямо говорить кого і як вбиватиме, та навіть це не допомагає врятувати жертв. Для тих, хто надає перевагу психологічним трилерам і детективам "без крові".

В данной истории рассказывается не про одного маньяка, а про двух! Один с свое время убивал маленьких детей, но был пойман и осужден. Второй маньяк сшил тело из шести жертв и оставил таким образом главному герою (тому детективу, кто поймал первого маньяка) свое сообщение со списком новых жертв и с датами их смерти. И вот полицейским мало того нужно спасти будущих жертв, (удастся это или нет?) так и узнать кому же принадлежат части найденных тел? История кровавая, не каждому может понравится, не для впечатлительных уж точно. Много анатомических подробностей, крови и мяса... Главные герои- это полицейский Вульф, его напарница Бакстер и бывшая жена Вульфа- известная журналистка Андреа, они увы, не вызывали у меня никаких чувств, не было к ним ни жалости, ни сочувствия. Автору не удалось зацепить меня ими. Да и финал истории был не такой, как я ожидала... В итоге скажу, что книга динамична, захватывающая, но на один разок. Если бы было продолжение серии про этих людей, я даже не знаю, стала бы его читать или нет..