Фантазія Толкіна дійсно безмежна. Зазвичай наші діти пишуть листи Діду Морозу та Святому Миколаю, щоб передати свої списки подарунків. Ця книжка - тека, у якій зберігаються листи Різдвяного Діда, що живе на Північному Полюсі разом із Білим Ведмедем, сніговими хлоп'ятами та гоблінами, від яких треба час від часу відбиватися. Це не просто послання від Діда, але ціле листування між дітьми Толкіна та чарівним старим, що передає їм подарунки на Різдво. Те, що починалося як коротенькі листи, згодом переросло у довжелезні оповідки про події на Північному Полюсі, які сталися протягом року, про його мешканців, хороше і погане, про все-все. У передмові є коротенька інформація про родину Толкінів, де і як вони живуть, скільки років дітям тощо. Лист за кожен рік подається відсканованим зображенням, а далі йде переклад. Просто неймовірно так розглядати ці листи, бачити вигадливий почерк професора, який тут виступає в ролі Різдвяного Діда, різні кольори чорнил, почерки та мову інших персонажів, які теж час від часу щось додають, прекрасні ілюстрації, що зображують написане. Толкін творить окремий світ для своїх дітей через ці історії, але просто страшенно цікаво спостерігати, як на мешканців Полюса впливає становище у світі. Як через нестабільний воєнний час листи іноді стають коротшими, а подарунки дещо більш аскетичними, адже на Північному Полюсі теж нестача іграшок, а деяким діткам по всьому світі пощастило менше ніж Толкінам. Життя дітей професора, які ростуть з кожним різдвяним листом, життя усіх інших людей, а також життя чарівних мешканців резиденції Різдвяного Діда - усе це тісно переплітається в окрему історію. Тоді як у "Листах Різдвяного Діда" ми не побачимо мешканців Арди та Середзем'я, тут усе ж таки можна знайти посилання на інші твори професора. Наприклад, у листах Різдвяного Діда згадується Місячанин, що навідується у гості. Це персонаж оповідки "Роверандом", яка входить до збірки "Сказання з Небезпечного Королівства". Цю історію Толкін теж написав для свого сина, який одного разу загубив свого іграшкового песика. Тому "Листи" можна вважати також пов'язаною частиною літературного спадку письменника, а не просто збіркою справжнього листування. Раджу цю дітям, які хочуть доторкнутися до реальних різдвяних історій, а також прихильникам Толкіна будь-якого віку, бо тут можна побачити і дослідити фото оригінальних його листів, з почерками, малюнками, віршами, помилками Білого Ведмедя, та іншим.

На перший погляд, “Листи…” начебто і дитяча книжка, тому що це листи Дж.Р.Р.Толкіна своїм дітям від імені Різдвяного Діда. Але в цих листах стільки любові та милоти, що дорослим теж буде цікаво погортати сторінки про чудернацький світ. Уявний  автор - Різдвяний Дід, який мешкає в самому центрі Північного Полюсу. Його життя переплетене із побуту та справ, які мають забезпечувати всіх дітей подарунками на головне свято, щоб все доставлено наскільки можливо вчасно, і, звісно, як же без пригод, адже полярне життя не було б таким цікавим без них. Листи написані не лише Різдвяним Дідом, але і його помічниками, про що свідчать різні почерки (інколи про це попереджає автор, а інколи хтось кумедно коментує тексти на полях), та супроводжуються різноманітними малюнками. Його близький друг - веселий вайлуватий хвалько Великий Білий Ведмідь, який майже завжди поруч, якщо не в сплячці або не відвідує своїх родичів, дописує періодично, тому що "немачасу", а пізніше до написання листів долучається ельф Елберет. Життя Різдвяного Діда та його друзів начебто і звичайне - вони там теж п'ють чай,  мають побутові справи, можуть захворіти на застуду, а потім парити лапи у гарячій воді або поранити лапу, переживають часті снігові замети,  але в той же час роблять надзвичайні речі: можуть вмикати північне сяйво, воюють з гоблінами, мають свою арктичну мову і письмо. Листи писались протягом 23 років!, від перших років життя первістка родини Толкінів і до 14-ліття наймолодшої доньки. Цікаво, що навіть ті діти, які вже подорослішали, все одно отримували вітання від Діда “і перекажи мої сердечні  вітання Джонові, коли писатимеш йому наступного разу”.  Декілька милих фраз, які влучно розказують про їх авторів: “Надсилаю тобі кілька інших книжок, які, сподіваюся, Тобі сподобаються. Бракує ще чимало іншого, але я долучаю до подарунків дуже багато любові”. “І ось на початку жовтня вони (гобліни) зненацька повалили тисячами. Білий Ведмідь каже, що їх було принаймні мільйон, але це просто його улюблене велике число", на що Ведмідь дописав: "Їх було не менше ніж сто міліонів”. Дуже приємно, що листи українською мовою супроводжуються оригінальними листами від Толкіна, цікаві шрифти яких можна довго та ретельно розглядати і однозначно, вони додають реальності світу Різдвяного Діда та його друзів.

Книга Дж. Р. Р. Толкіна "Листи Різдвяного Діда" викликала у мене захват, як тільки потрапила до рук. Це видання неймовірної краси! Чудесний переклад доповнений оригінальними ілюстраціями автора та власне самими листами англійською. Щоб насолодитися сповна я читала по одному листу щодня, створивши для себе своєрідний вечірній ритуал. Окрім самого Різдвяного Діда у цих історіях фігурують багато інших цікавих персонажів. Одним із основних є Північний Білий Ведмідь. Він найвірніший супутник Діда, намагається в усьому допомагати, але часто за ним ростуть золоті верби. На Північному полюсі розгортаються справжні баталії. Є сили добра (ведмеді, ельфи, снігові діти) та зла (гобліни). Дуже цікаво стежити за їхнім протистоянням. Дуже м'яко Толкін пояснює своїм дітям, чому вони не зможуть отримати бажаних подарунків до панчіх (в той час якраз триває Друга Світова війна). Ця книга - просто знахідка, яка стане не лише окрасою сімейної бібліотеки, а й тією, до якої захочеться повертатися неодноразово. 5 ⭐ з 5