Публій Овідій Назон — останній з поетів "золотої доби" римської літератури. Дослідники вважають, що Овідій був довіреною особою в любовному зв'язку Юлії, інші — що він був утаємничений у династичні інтриги. В "Ліках кохання" поет дає слушні поради, як швидше позбутися жагучої пристрасті, щоб зовсім серденько не попалила. "Ліки від кохання" і "Мистецтво кохати" - це два різні твори автора, вони йдуть в противагу один від одного. "Ліки від кохання". Одразу згадалося перша закоханість підлітка, який страждає найбільше від цього жагучого почуття. Проте ліки від кохання існують - це час. Час все загоє і все пройде. Час все лікує, навіть таке скороминуще почуття, як кохання. І чому воно завжди минає? Чому не зостається з нами назавжди, принаймні поки живемо на цій грішній землі? Ось і відповідь. Кохання не може довго залишатися на грішній землі, тому тікає звідси чимдалі, у піднебесся. Поетам і романтикам тільки й залишається оспівувати у віршах ту палку любовну пристрасть, яка гострим вогнем охоплює серця закоханих, щоб потім оставити їм лише прекрасні, чи гіркі спогади, залежить від того хто як переживає кохання - одну мить, або все життя. Те що кохання приносить страждання то вигадки закоханих, які здатні все перебільшувати. Саме по собі кохання несе радість, якщо людина здатна любити - вона найщасливіша у світі, бо любов розтоплює скаменіле серце. Взаємне кохання - це подвійне щастя. Таким закоханим, що живуть у шлюбі довгі роки потрібно присвячувати оди.