це збірка, в якій фантастика втрачає свої межі, ставши універсальним мовленням про людську природу, наші надії, страхи і прагнення. Бредбері не просто створює світи, він занурюється в глибини душі, де холодні відстані і палюче полум'я стають метафорами боротьби, очищення та трансформації. Його стиль — витончений, лаконічний, але при цьому пронизливо емоційний, що дозволяє кожному оповіданню розкриватися, як загадка, наповнена багатогранними сенсами. Це книга, що торкається найтонших струн людського існування, де навіть звичні образи стають епічними, а часом — вічними.

Я не большой фанат именно романов Брэдбери. А вот рассказы просто обожаю, они создают в душе какую-то особенную атмосферу. Ими хочется зачитываться просто бесконечно. И как хорошо что у автора их огромное количество. И можно без проблем читать все новые и новые творения, не повторяясь. Приятно что появилось переиздание рассказов этого классика, можно собирать коллекцию. Книжки удобного формата, можно брать с собой и коротать время за важными делами, в дороге, в очереди и так далее. Рассказ "Все лето в один день" повествует нам о людской жизни на Венере. Вечно дождливая погода навевает тоску, но когда солнце видишь всего два часа за семь лет-это становится нормой. Меня данная история очень впечатлила и поразила. Люблю такие истории, когда есть о чем задумать и поразмышлять. Потрясающая пища для размышления. "Она была слабенькая, и казалось, когда-то давно она заблудилась и долго-долго бродила под дождем, и дождь смыл с нее все краски: голубые глаза, розовые губы, рыжие волосы – все вылиняло"(с)

Дивно, що стосунки з романами Бредбері у мене так собі, але оповідання просто шикарні для мене. Зі збірки сподобалося все і це дивно, адже основна прикмета збірок - два оповідання "вау", решта - ну так, хай будуть, а тут всі були гідними. Можливо це тому, що оповідання на космічну тематику - моя тема-фаворит на сьогодні, можливо, що вони такі різногранні, але я в такому захопленні книгою, що готова змусити читати її всіх і кожного. За атмосферою це дуже осіння, дощова книга, яку я читала в спеку, тому мала охолоджуючий ефект. "Все літо наче один день" - дуже мене вразило: час минає надто швидко і варто жити сьогодні, а не примарним завтра чи колись. У такі невеличкій збірочці Бредбері піднімає скільки тем, що я зрозуміла, чому багато хто ним захоплюється - майстер, що тут сказати?! Отож, мій висновок: оповідання динамічні, з яскравою проблемою, що не залишає байдужим, з цікавими локаціями та героями. Але є й дуже дивні оповідання, наприклад "Завтрашня дитина" зламала мій мозок і я ще й досі задумуюся над тим, що ж це таке було...