Важка книга про теперішній біль українців. Боляче усвідомлювати, що таких випадків дуже і дуже багато. Автор мама- сильна жінка, яка передала всю біль , не лише свою, а й нашої нації.

Сьогодні Україна переживає складні часи. Як ми знаємо саме часи лихоліття породжують сильних людей і непересічних особистостей. На сторінках цієї книги оживає образ мужнього чоловіка, гарного сина, відважного захисника Михайла на позивний Лемберґ, якого вважають зниклим безвісті. Його мама – Олена Чернінька, письменниця, журналістка, громадська діячка, волонтерка знайомить читача з життєвим шляхом своєї любої дитини, відкриває двері до таємниць і переживань материнського серця, ділиться болючим досвідом і описує пережиті труднощі без прикрас. Втрата близької людини, невідомість, душевні поневіряння, скорбота. Моменти щирого спілкування, радості, сімейного щастя. Всі ці сторони життя яскраво відображені в книзі. Також авторка згадує Михайлових побратимів – сміливих, добрих і світлих людей. Кожен по-своєму унікальний, кожен зі своїм характером, кожен прийняв свідоме рішення боронити рідний край. Це наші Титани, це наші Герої, це могутні та нескорені нащадки козацького роду. Захист рідного дому – їх поклик і присяга. І коли грізний ворог почав втілювати в життя свої підступні плани, ніхто з них не намагався втекти від суворої реальності, а став до лав оборонців держави. Подібна коротка проза має на меті зберегти спогади про полеглих, про зниклих безвісті, про всіх тих, хто до останнього вірив у нашу країну та наближав її Перемогу. Цей твір, за своєю суттю, не є драматичним або трагічним. Допоки читала, допоки в мені жевріла надія, допоки всередині розливалося тепло та розгоралася віра в саме життя. Таку літературу необхідно читати, адже вона відкриває перед нами світ військових, світ справжньої війни, змушує переоцінити минуле, щоб збудувати майбутнє, розкриває глибокі почуття тих, хто зазнав втрати близької людини. Є у цій книзі щось таке, що об’єднує усіх нас воєдино – це пам’ять про загиблих рідних і прагнення зберегти Україну. Праця “Лемберґ: мамцю, ну не плач” заслуговує на широкий розголос і свого читача. Саме такі книги здатні відкрити очі на гірку правду сьогодення та навчити цінувати життя.

Неймовірна книга, кожне слово написно мамою цього масштабного чоловіка відгукується у сердці. Мій уклин і велике дякую на колінах за Вашого сина, неможливо осягнути, що переживає мама і дружина, коли чоловік і дитина на війні, коли отримують такі страшні звістки. Неможливо жити, як? Я дякую мамі за кожне слово в книзі. Це дає змогу на відсоток хоть доторкнутися і збагнути. І скільки таких синів і чоловіків, скільки таких мам і жінок. Ваш син маштабна особистість, немає жалю, є велика повага до його вибору і до нього, уклін і велике дякую. Ніхто не заслуговує на таке. Такі, як Ваш син повинні жити і насолоджуватися і народжувати дітей. Це був його вибір, вибір його душі і я з великою повагою ставлюся до цього. Уклін і дякую і пробачте.