Я зростала на «Ґайді», «Таємничому саді», «Маленькій принцесі» - знову і знову брала їх у бібліотеці, перечитавши незліченну кількість разів. «Леді Джейн» там не було - тож із нею я познайомилась лише зараз. І певна: аби це трапилось у дитинстві, я б цю історію полюбила. Зараз же - ну занадто солодко, як на мене :) Маленька сирота, яка за примхою долі потрапляє до рук жадібної пройдисвітки, її зростання та переїзди, а ще - безліч друзів. Мила маленька леді Джейн настільки приємна, що всі, кого вона не зустріне на шляху, підкорені нею, всі до без тями люблять крихітку, виціловують та пестять. Ідеальний ідеал) Звісно, без суму не обійшлось - Джеймісон як почала пригод сипати на долю сирітки, то її вже було не зупинити. І так, і сяк шматувала її, але, звісно, фінал щасливий, все чудово, всі отримали своє, мир та злагода панують. Це безумовно класика дитячої літератури, добра та в чомусь наївна (інколи аж занадто, як на мене). Тому повного занурення в мене до світу леді Джейн не вийшло, було трішки засолодко, але радію, що і цю класику додала до прочитаного. Думаю, дітлахам точно буде цікаво і захопливо, співпереживання за долю героїні при читанні їм гарантоване :) А я хочу познайомитись із ще одним твором Джемісон, «Приймаком чорної Туанетти», аби скласти остаточне враження.

Трогательный и слегка наивный детский роман, который вселяет в маленьких читателей уверенность, что все будет хорошо, и все неприятности когда-нибудь закончатся - надо только не отчаиваться. Милая малышка, которую все называли леди Джейн, в одночасье становится сиротой. Ее любимая мама внезапно умирает, и леди Джейн оказывается у меркантильной мадам, которая мечтает стать богатой и уважаемой и пытается сделать это за счёт девочки и тех вещей, что остались у нее после смерти матери. Единственное, что приносит радость малышке, - случайно подаренная ей цапля, которая становится настоящей отдушиной для девочки. Со временем леди Джейн оказывается на улице, потом - в приюте. Она потеряет свою цаплю, но ее бесконечная доброта, вера в лучшее и безграничное терпение будут достойно вознаграждены. Немного наивный финал истории. Вряд ли в начале 20 столетия, когда писалась эта история, ребенок-сирота мог рассчитывать на такую удачу. Но для юных читателей концовка романа будет жизнеутверждающей и оптимистичной.