Цікава історія справжньої любові та війни. Достатньо спокійний роман та легко читається. Рекомендую :)

Це історія про війну, про кохання, про втрати, про те, заради чого треба жити далі. Про те, що люди - лише маріонетки в руках впливових і божевільних можновладців, які через свої амбіції та бажання захопити світ, можуть пожертвувати молодими, сповненими сил людьми, які мали б створювати новий світ і нести в нього добро і мир, а тепер помирають на фронті, або отримують фізичні та психологічні травми, які не дозволяють їм надалі вести якісне життя. Історію розповідають боги з Олімпу про простих людей, яким вони заздрять в одному – не зважаючи ні на що, людина може кохати і може перенести все, лише щоб бути поряд з рідними та коханими. Одного дня Афродита та Арес постали перед «судом» Гефеста через подружню зраду. Адже Афродита, як дружина Гефеста, мала б бути йому вірна. Але богиня, яка насилає на простих смертних таке прекрасне почуття, як кохання, сама мріє його відчути на собі. Тому і користується кожною можливістю, щоб задовольнити цю свою потребу. І в своїй спробі виправдатися, Афродита розпочинає розповідати непросту історію кохання, призвавши своїми свідками Аполлона – бога мистецтв, а також Гадеса – бога підземного царства. Гейзел і Джеймс зустрілися на сільських танцях, лише щоб згодом їх розлучила Перша Світова війна. Коллет втратила усіх рідних через ворожий наступ німців на її домівку. Обрі – темношкірий американець, який на своїй шкурі відчув, як це бути не таким як усі. Як це потерпати не від ворога, а від тих, хто бореться з ними на одному боці барикад разом з тобою. Четверо молодих людей звела війна, завдала їм непоправних ударів, і залишала розбиратися з травмами самотужки.