Лабіринт Фавна - Корнелія Функе, Гільєрмо дель Торо. Це новелізація однойменного фільму. Тобто спочатку був сценарій, а вже потім на його основі створили книгу. І так, це не дитяча історія, підліткова - так, проте не дитяча. Тут жорстока казка переплітається з не менш жорстокою реальністю, а казкові монстри ніщо з монстрами людськими. Це те темне фентезі яке покриє вас мороком і затягне в болото невідворотності. Тут немає епічності, шаленого розвитку подій та не змінюється доля світу. Всі події локальні але від цього не менш моторошні та важливі для окремих осіб. Розповідь одночасно ведеться про два світи - казковий підземний та реальний верхній. Дівчинка Офелія, живе в часи Другої Світової війни і їде з вагітною матірю до табору ватажка нацистів в цьому регіоні - Відаля. Адже доросла жінка вірить лише в захист від чоловіка тому обрала нового "тата" для доньки замість померлого. Думку дитини, звісно ніхто не питав. В цей же час сам новий "батько" не любить і не цінить ні свою нову дружину ні падчерку. Його цікавить лише ненароджений син. Всіма іншими людьми він готовий пожертвувати. А от в підземному світі живе королівська родина яка втратила доньку Моану. Вона пішла до горішнього світу, забула себе і померла. Проте її душа вічна і втілюється в інших дітей. Тому Фавн і шукає принцесу розсилаючи фей в усі усюди.

Не знаю, чому страшні казки вважають не для дітей. Це казка із доволі жорстокими моментами, але поруч із вигадкою у цій книзі співіснують цілком реальні моменти воєнного часу. Саме це переплетення реальності і казки є найбільш моторошним, адже інколи забуваєш, де закінчується одне і починається інше. Мені сподобалося, як розповідь підтримується дизайном книжки, коли розділи з казкою (або флешбеками?) подаються на сірому папері. Самі казкові розділи поступово складаються у пазл, доповнюючи один одного та прив'язуючись до основної історії. До останнього ця книжка тримає читача у постійній напрузі. Фінал з одного боку передбачуваний, але з іншого, він залишає нас із роздумами, а що ж саме сталося? Ця книжка особливо сподобається поціновувачам усіляких страшних історій.

Ця книга стала для мене чимось особливим. Вона не схожа на жодне фентезі, яке я раніше читала. Навіть не впевнена, чи це справді фентезі в традиційному розумінні цього жанру. Сам фільм я не дивилася і навіть не чула про нього до виходу книги. Історія балансує на межі реальності і чи то паралельно існуючого Підземного Королівства, чи то неймовірної фантазії головної героїні Офелії. Я так і не змогла для себе визначитися, який з цих варіантів правильний. Особливо це проявилося в останніх сценах. А може, в цьому і полягає суть твору, щоб кожен читач сам для себе зробив вибір, побачив власний варіант розвитку подій, відчув особливі емоції. Байдужим, на мою думку, ця історія не залишить нікого. А ще мені дуже сподобався спосіб викладу. Речення порівняно короткі, думка висловлюється чітко, деякі цитати здалися мені настільки влучними і глибоко філософськими, що я навіть окремо записала їх. Тож це чудова історія, яка змушує задуматись про багато речей, наприклад, заради чого дійсно варто жити, що в житті є важливим і як по-різному люди на це дивляться.