Криза середнього віку — це не завжди про зовнішні руйнування, частіше — про тихий внутрішній бунт, коли старі життєві сценарії перестають працювати. Для сорокарічної Міли, чий усесвіт роками обмежувався чоловіком та трьома дітьми, цей злам стає точкою неповернення.
Жінка, яка звикла розчинятись у потребах інших, наважується вийти за межі звичного побуту в ексцентричний світ художніх виставок та вернісажів. Щоби впорядкувати хаос думок і зачепитись хоча б за щось у вирі подій, Міла шукає порятунку в тексті. Проте ця тиха терапія стає небезпечною грою. У її рукописі оживає історія таємничої незнайомки, котра вривається у життя сімейної пари, що переживає трагедію.
Що далі Міла пише, то більше вигаданий світ переплітається з її реальністю, оголюючи таємниці, які вона ховала навіть від самої себе.
Це роман про тонкий баланс між обов’язком і свободою. Про стосунки з матір’ю та донькою, про красу зрілості, про зраду й вірність. І про те, що іноді треба зруйнувати старе життя, щоби збудувати нове — справжнє.