Взяла книгу в бібліотеці. На мою думку, книга - нудна. Ніякої сюжетної лінії не має. Схоже на сторінки з щоденника людини, яка жила в тому столітті, але як ці нотатки у щоденнику опинилися у автора - невідомо.

І ця книга - саме така маленька ріка. Читається легко і досить швидко. Спочатку не зовсім ясно, хто ці всі герої, але в другій частині кульбабові парашути злітаються до своїх кульбаб і все стає зрозумілим, мені цікаво було розгадувати, хто є хто. Я не чекала чогось особливого від цієї книги, а вона виявилася теплою-теплою, хочеться перечитати, щоб знову відчути це тепло і спокій.

Повелась я на новинку від "Видавництва Старого Лева", чула декілька відгуків, але книга на один вечір. Для мене стала не дуже зрозуміла конструкція тексту. Але давайте по порядку. Ось у нас майже кожна сторінка має свій розділ і кожен з них розпочинається з середини якогось тексту чи діалогу. Ми бачимо лише вирвані із контексту думки. Пару речень і починається нова глава, де вже інша локація, інші люди. Знову нова глава і знову нові люди. І так далі. Інколи зустрічаються ті ж локації, що раніше, ти згадуєш попередні спогади персонажів і з ними поринаєш у вервечку їнього життя, але як таких сюжетних ліній не має. Можливо, це така задумка автора (я не сумніваюсь у її доцільності), але я не дуже її зрозуміла. Тепер до того, що мені сподобалось. Кожний розділ у нас з'єднаний спільним елементом - кульбабою. У когось це ще закриті бутони, у когось цвіт горить вогнем, а у когось рослинка майже вже відцвіла і має сіре пухнасте насіння. Дуже цікаво, адже ми можемо провести паралель між героями, їхніми долями, проміжком часу і різними періодами цвітіння кульбаби. Круто і багатогранно. Щоб зрозуміти для себе, чи потрібно читати цю історію, просто придивіться, погортайте у крамницях і обов'язково почитайте фрагменти з різних точок книги. Автору дякую за працю та бажаю творчих успіхів!