Родина Кучерявих – це справжня європейська сім’я, яка дбайливо ставиться до навколишнього середовища і для якої екологічні питання настільки важливі, що вони здатні поміняти своє життя. Якось дітки родини Кучерявих прокидаються вранці і бачать сніг за віконечком. Вся родина збирається і їде на машині по ялинку. Але їдучі дорогою на машині вони бачать гори, на яких весь ліс вирубаний. Поруч з лісистими горами ця гора становить контраст. Самі пеньки замість лісу настільки вразили родину Кучерявих, що вона відмовляються від ялинки на свято Новий рік, а мама, яка працювала поліцейською, ловить злодіїв, якими для неї тепер є продавці ялинок. Вона виписує їм штраф. Родина відмічає Новий рік без ялинки. Але родина Кучерявих готувалася до свята і очікувала свята. Ті приготування гараздо важливіші, ніж атрибути Нового року і навіть важливіші за відмічання самого свята. До них приходять колядувальники і свято проходить в теплій і затишній атмосфері справжніх родинних відносин. Книжка заставляє задумуватися над багатьма питаннями. Зокрема: -а що ми зробили для збереження нашого оточуючого середовища; -чи здатні ми помінятися задля його збереження; -очікування і приготування до свят– це дуже зближує і скріпляє родину і створює ті справжні родинні відносини, коли сила любові і тепла всередині родини важливіші, ніж придбання будь-яких предметів, навіть дорогих. Насправді будь-які предмети не нададуть того затишку, яке дають спільне проведення часу і спільні очікування і сподівання. Раджу всім батькам маленьких діток придбати книжку «Кучеряві відмовляються від ялинки на Різдво»!

Была в моем детстве одна игра, которая помогала развлечься в моменты, когда надоедало, прятаться, бегать и прыгать по гаражным крышам. Эта игра не имела ни названия, ни правил - мы просто сидели и наблюдали за людьми так, будто все они герои немого кино, а мы их смутные и недобросовестные дублеры. Всегда перебивая, дополняя друг друга, мы озвучивали соседей и случайных прохожих, придумывали для «каждого» и «каждой» смешные реплики, впутывали своих «героев поневоле» в забавные истории. От нас игра требовала только одного - интерпретировать каждое движение своего героя и уметь совсем немножечко предусматривать его или ее будущее. Поскольку победить в этой игре было невозможно, завершалась она тогда, когда надоедала. Поскольку проиграть в этой игре также было невозможно, приносила она нам только удовольствие и наслаждение - от бесконечности собственного воображения, от сознания своей символической власти над «героями» и, конечно же, от самых историй. Так вот, листая плотные картонные страницы книги «Кучеряві відмовляються від ялинки на Різдво» Марьяны Прохасько, читатели испытывают нечто подобное. Свобода интерпретации и власть над историей - создаются здесь и сейчас. А сама игра - без правил, в ней невозможно ошибиться или проиграть. Эта книга, в отличие от большинства книг-панорам, ориентирована на ребят до 3-х лет. Именно поэтому ее страницы выполнены из плотного картона, что, по крайней мере, теоретически, выдерживают зубы, слюну, метание и другие методы «агрессивного» close reading. Впрочем, сказать, что старшим читателям книга будет неинтересна, также нельзя. Здесь, как всегда, все зависит от креативности и воображения, ведь даже простой визуальный нарратив позволяет придумывать сложные сюжеты. Издание рассказывает об одном дне из жизни «Кучерявых» (также, как и в других книгах серии), начинается классически - пробуждением героев и завтраком в кругу семьи. История позволяет выбирать главных героев, предусматривает множественность интерпретации и многократное чтение. Таким образом, буквально разрушает стереотип о том, что книжки-картинки без слов для ленивых читателей.