«Була б ядерна кнопка в руках Кастро, клянуся, все східне узбережжя щезло б уже з лиця Землі.». «Ми ж імітували спеціалістів-механізаторів, що їдуть допомагати дружній країні. А між тою сільгосптехнікою в закритих контейнерах спокійненько собі стояли ракети.». «За ті кілька літніх місяців на Кубу було переправлено понад 42 тисячі радянських військових, із них близько 13 тисяч громадян УРСР»."Куба" - це чесна історія про події того часу, які в радянські часи взагалі не висвітлювались, про які ніхто не говорив. В цій історії оповідь йде від імені бабусі, про її досвід перебування на Кубі, про те, як дівчина, що не відповідала тодішнім традиційним канонам (у 29 років не одружена, без дітей, без вищої освіти), хотіла вчинити щось видатне, бо саме так асоціювали події на Кубі радянська влада, як допомога нашим браттям у визволенні з ярма диктатури та американців. Але про те скільки радянських людей загинуло просто так, бо так вирішила влада, чому взагалі радянських солдат вдягали в військову форму кубинців, чи чому вони їхали під прикриттям аграріїв, - промитими мізками населення радянського союзу не задавались. І чого врешті-решт вдалось досягти? Одна диктатура змінилась на іншу. А сліпа віра пустим обіцянкам привела і нас до того, що ми зараз маємо. Я раніше не багато знала про Карибську кризу, але після цієї книжки я багато з чим ознайомилась. Щира вдячна авторці за такий важливий і цікавий текст.