Сюжет зосереджується навколо старого автомобіля, який на перший погляд є лише занедбаним уламком минулого, але поступово виявляє зловісну силу, здатну впливати на людей і їхні вчинки. Історія розповідає про підлітків, дружбу, дорослішання й те, як одержимість може непомітно зруйнувати особистість. Автомобіль стає не просто предметом, а активним учасником подій, нав’язуючи власну волю й перекручуючи реальність. Для мене цей роман цікавий не стільки жахами, скільки психологією - страх тут повільний і повзучий, він народжується з ревнощів, самотності й бажання контролю. Атмосфера типово кінгівська, з ностальгією за юністю й тривожним відчуттям неминучості, а фінал залишає гірке усвідомлення, що деякі речі краще ніколи не оживляти.

“Крістіна” — це історія не стільки про машину, скільки про одержимість. У цьому романі метал дихає, двигун має серце, а хром блищить, мов демонічна усмішка. Стівен Кінг перетворює звичайний автомобіль на символ ревнощів, пристрасті та смерті — того, що завжди спокушає людину своїм блиском. Юний Арні Каннінґем стає не власником, а полоненим своєї “Крістіни”. І з кожною сторінкою його душа, мов залізо під тиском, змінює форму, тріскається, іржавіє. Це роман про те, як любов може стати прокляттям, якщо у ній немає місця для життя. “Крістіна” — гімн руйнівній силі пристрасті, що пахне бензином і кров’ю. Це Кінг у найкращій формі: коли страх не ззовні, а в людині, що вже давно натиснула на педаль — і не здатна зупинитися.

То був звичайний вечір після робочого дня, коли двоє друзів повертались додому. Коли Арні побачив Крістіну, а Деніс втратив друга. Осінньо-червона плімут-фурія 1958 р., куплена за безцінь у злющого дідугана, мала неабиякі таланти. І чим більше часу Арні та Крістіна проводили разом, тим сильніше обоє змінювались. Хлопець з прищавого ботана перетворився у красивого і впевненого хлопця, а понівечена і старезна машина - у красиву відреставровану модель. Однак змінюється і все навколо. Сварки з батьками, конфлікти з місцевими хуліганими, відстороненість від найкращого друга, злість і мстивість теж приходять у життя Арні. Крім того, у місті відбувається низка жахливих вбивств та ДТП, жертви, яких так чи інакше повʼязані з Арні та Крістіною. Мій другий Кінг і це було непросто. Бо першу частину книги, я відверто нудьгувала. Завʼязка була довгою, розтягнутою і дуже повільною. Але кидати не хотілось, бо задум машини-вбивці, одержимість річчю і надприродність мені дуже сподобались. Окрім того, автор чудово передав колорит маленького міста, атмосферу 70-х, людські взаємини і містичність речей чи місць. Тож це точно не останній Кінг. "Це історія про любовний трикутник так, напевно, сказали б ви. Арні Кеннінґем, Лі Кебот і, звісно, Крістіні. Але я хочу, щоб ви розуміли - Крістіна була спочатку."