Це третя частина циклу Хроніки місяця, і тут історія продовжує набирати обертів. Команда зорельоту — Скарлет, Сіндер, Вовк, Торн та Кресс — веде боротьбу проти жорстокої королеви Левани, аби дати шанс справжній спадкоємиці Сіндер зайняти трон. Сюжет насичений пригодами, втечами, сутичками, інтригами, і здавалося б — саме те, що має затягнути в епічний вир фантастичної казки. Та, попри всі події й напруження, я не відчула тієї іскри, яка змушує жити історією разом із героями. Мені було цікавіше, ніж у попередніх книгах серії, проте все одно я залишилась осторонь. Герої симпатичні, світ яскравий, а пригоди насичені, але емоційного зачеплення не сталося. Мабуть, це просто не мій жанр. Водночас я бачу, що шанувальникам фентезі з домішкою наукової фантастики, ретелінгів і пригодницьких космічних сюжетів книга цілком може сподобатися. Тут є і відважна команда, і ризиковані місії, і навіть романтика.

З кожною новою книгою цикл набирає обертів, але саме ця книга багато в чому була перехідною, що в принципі, не зменшує її цікавості.Ми продовжуємо спостерігати за історією Сіндер і команди, і в даній книзі ця істрія перетинається з Кресс, з якою ми вже знайомі з попередніх книг. Можна багато писати про книгу, але варто зазначити основне - тут знайде розвиток любовна лінія, яка для мене була найцікавішою) І зовсім не прийдеться сумувати! Книга, з якою можна відпочити.

Третю книгу циклу «Хроніки Місяця» я чекала, мабуть, найбільше. І не дарма. Щойно почала читати першу главу, як мене було уже не зупинити. Авторка пише цікаво, сюжетні повороти із кожною частиною усе цікавіші, персонажі змінюються та розвиваються. Особливо хочу відмітити обкладинку, що подобається мені найбільше зі всієї серії. Однак видавництво схибило, коли вирішили додати срібні надписи, адже вони досить швидко стираються під пальцями під час читання. Дуже гарно виглядає синій зріз у поєднанні із жовтим форзацем. Одну зірку я зняла за роботу перекладача та редакторів. Куди вони дивилися та як виконували свої обов'язки — незрозуміло, але точно їхня увага була прикута не до поточної роботи. Катастрофічно багато помилок! Дуже багато! Навіть я, яка не надто уважно читає, помітила з десяток — і це тільки напочатку. Переклад теж жахає. Колись наші перекладачі відровляться від росіянізмів, але це буде не скоро. От поясніть, нащо було використовувати російський вираз: «Без царя в голові»? Який царь? Це у росіян царі і це їхній вираз. Суржикове «аґінь» набридало усю книгу та ще й через це ставило під сумнів розумові здібності героїв. Та найбільша проблема — фемінітиви. Давайте уже просто визнаємо, що люди їх вигадують. У манзі «Сталевий алхімік» механічка, а у цій книзі механікиня. Хто як видумав, так воно і є. До того ж перекладачка сама нехтує своїми уявними правилами та не у всіх випадках використовує блювотне слово «кіборгиня». У реченнях: «...вона не обирала бути кіборгом», «...це кіборг-утікачка» прекрасно видно, що без проблем можна вживати слово кіборг і до жінок. Краще б перекладачі та редактори працювали над помилками, а не займались вигадуванням слів.