Интересная автобиография интересного человека. Шокирующие картины послевоенной Польши в теплых и крепких объятьях Советского Союза. Голод, безработица, отчаяние. Эта часть читается очень тяжело и от нее становится горько. "Красивые двадцатилетние" напоминает произведение Кнута Гамсуна "Голод". На счет "битника", или нет, - это вопрос спорный относительно определения - "что есть бит?". Была другая страна, был человек-изгой, был у него в жизни джаз и книги были, но достаточно ли это чтобы называться поколением? Один битник на деревне - в поле не воин. Каким бы злым не был двадцатилетний парень, он все равно полон сил и оптимизма, у него, просто, нет другого выбора. Молодой человек без образования, взахлеб читает все книги, которые ему попадаются и влюбляется в литературу. Далее еще мытарства, а затем эмиграция. Тоже голод, но вместе с тем - свобода. Гласко оказался сильнее, чем Рафал Воячек, впрочем и его потрепало. Благодарен ему, что он выжил и рассказал всем свою историю. Герой вызывает, если не симпатию, то хотя бы сочувствие и солидарность. Больше всего мне понравилась в нем любовь к книгам. Самого потянуло забить на все и месяц только читать все что под руку подвернется.

Розпочну рецензію з того, що цікавить мене польська культура, а особливо література і кінематограф. Марек Гласко польський бітник, людина котра навіть в комуністичній Польщі писала тексти, котрі були в контексті світової літератури, вільні тексти вільної людини, за що був критикований владою, і мусив емігрувати, спочатку до Франції, далі був Ізраїль, Сполучені Штати Америки, і як говорить він сидячи в літаку на Варшавському литовищі, що більше не повернеться до Польщі, і він більше до неї не повернувся. «Красиві двадцятилітні» автобіографічний роман, в котрому насправді більше вигадки і фантазії ніж правди, але гарної вигадки, котра читається приємно і легко. Прочитати Гласко це ніби подивитись фільм, в якому є література, комуністична Польща, бунтівник, бідність і імміграція, і важке пристосування на чужині. Гласко найкращий письменник свого покоління, втраченого покоління, який жив швидко, який не боявся іти проти системи. Відзначу хороший переклад, і якісну палітурку, взагалі Видавництво 21 порадувало.

Повість польського письменника Марека Гласко «Красиві двадцятилітні» вийшла друком більш ніж півстоліття тому в Парижі. Твір цей автобіографічний, задумувався автором як портрет, біографія, маніфест поляків, чия молодість прийшлась на 1950-ті роки. Хоч це і найвідоміший твір цього автора, проте я навіть не мріяла прочитати його українською, але завдяки видавництву «Книги ХХІ» у кожного зацікавленого є така можливість. Ця історія почнеться, коли автор, наратор та головний герой в одній особі ступить на французьку землю в аеропорту Орлі як вимушений емігрант. Поки що він переконаний, що переїзд його тимчасовий, але вже скоро він переконається, що він – назавжди. «Красиві двадцятилітні» - це політична книжка, антикомуністична в своїй основі, адже тікав Гласко до Франції саме через комунізм, який тоді поглинув його країну. У своєму творі він покаже, наскільки примітивною була комуністична ідеологія. Я переконана, що цю книгу варто читати людям різного віку та політичних переконань. Завдяки їй ви багато чого зрозумієте.