«Страна приливов» - это самый известный роман американского писателя Митча Каллина. Произведение это – в какой-то мере культовое. В 2005 году Терри Гиллиам снял экранизацию романа – и фильм также практически сразу приобрел культовый статус. Это история девочки, которая растет в семье наркоманов, а единственными ее игрушками и по совместительству друзьями являются несколько голов кукол. Однако «Страна приливов» - это не драматическая и тем более не слезовыжимательная книга. Здесь все совершенно по-другому. Так, повествование ведется от лица этой самой девочки. Когда мать Джелизы-Роуз, приняв слишком много наркотиков, умирает, отец решает ехать с дочерью на свою малую родину, где у них есть земля и большой старый дом. Но в первый же день мужчина повторяет судьбу своей жены, а Джелиза-Роуз оказывается предоставлена сама себе. Она ведет бесконечные диалоги с кукольными головами, воюет с муравьями и белками и наблюдает за своими ближайшими соседями, которые кажутся ей странными. Но долго ли может так продолжаться? Это в хорошем смысле странная книга, ничего подобного я не читал.

При книгу американця Мітча Калліна «Країна припливів» я дізналась завдяки фільму Террі Гілліама, що був знятий за її мотивами. Це кіно мене настільки вразило, що цього разу я вирішила порушити своє правило не читати творів, екранізації яких бачила. Мушу сказати, що режисерові вдалось чудово передати атмосферу книги, схожу на викривлене задзеркалля. Головною героїнею «Країни припливів» є десятилітня Желіза-Роуз, яка після смерті матері-наркоманки їде з батьком-наркоманом до Техасу. Тут у них є будинок із землею, які залишились їм від бабусі. Вже наступного дня тато Желізи-Роуз спіткає доля її матері, проте дівчинка живе у своєму власному світі, тому вона не сумує. Найкращими подругами дівчинки є лялькові голови, які колись їй купили на барахолці. Дівчинка розмовляє з частинами ляльок, а вони охоче їй відповідають. Скоро мала познайомиться зі своїми дивними сусідами – жінкою, яка чудово знається на бальзамуванні, та її розумово відсталим братом, яке стане для Желізи-Роуз більше, ніж другом. «Країна припливів» - це книга, що не схожа на інші, неповторний читацький досвід.

Складний і неоднозначний твір, який живе своїм життям, як справжній шедевр або близький до того. Атмосфера в книзі важка і похмура, що провокує падіння в область заборонених тем. Це не хорор, не трилер, навіть не детектив, а історія про дівчинку, яка, живе з батьками-наркоманами, втративши батька, опинившись поруч з божевільними людьми, залишалася все такою ж щасливою. Роман жахає, тому що «Найжорстокіші книги виходять, коли мова йде про дітей». Дуже тривожна книга. Фантасмагорична атмосфера з приголомшливою психоделікою. Тонка соціальна драма. Кошмарність, дивина і дикість деяких сцен в «Країні Припливів» просто зводить з розуму. Але якщо Ви ризикнете, можете отримати невимовне естетичне задоволення або ж знайдете роман нестерпним, а його прочитання неможливим заняттям. У книзі панує сюрреалістичний свято, і саме він, при всьому своєму трагізмі, відкриває можливість зруйнувати умовні кордони між живим і мертвим, минулим і майбутнім, природним і штучним. Книга мені сподобалась, думаю, людям, які знають цього автора, також роман зайде.