Читала книгу в цьому році та ражду прочитати вам. Тільки зважайте, що легкою її не назвеш. Розповідь ведеться від обличчя Смерті. Смерть — не Вона, а чомусь Він — завжди десь поруч з героями книги, в Німеччині гітлерівських часів. З кимось Він поки просто спостерігає, а з кимось знайомиться ближче. І робить свою важку роботу: "Чесне слово (знаю, я вже й так занадто багато скаржуся), я ще не встиг оклигати після Сталіна в Росії. Так званої «другої революції» — винищення власного народу. І одразу ж з’явився Гітлер." Не перебільшу, якщо скажу, що книга вразила мене й оригінальним стилем написання, і цікавим сюжетом. З анотації: "Вперше Смерть побачив маленьку Лізель, коли прийшов забрати душу її братика. Він став свідком того, як дівчинка вкрала першу книжку, і зацікавився її долею. Він приходив до її будинку, де, ризикуючи життям, родина переховувала єврея. Він слухав, як Лізель читала книжки під час бомбардувань…" Через невеличкий час після прочитання я побачила цю книгу в списку рекомендованої літератури для дев'ятикласників у свого сина. І звісно порадила йому почати з Крадійки. Син взагалі не читає книжки, а тільки слухає їх. Іноді я робила щось поруч і мимоволі слухала разом з ним. І кожного разу зачаровувалась, ніби вперше. Цей бестселер The New York Times було екранізовано, і якось осіннього зимового вечора я планую подивитися й фільм. Хоча впевнена, що книжка точно краще. Якщо читали або дивилися екранізацію, діліться враженнями! Якщо ні, цікаво було б почитати й узнати, що смерть думає про нас?

Германія. 1939 рік. Татусь дівчинки Лізель Мемінгер всерйоз захоплюється комунізмом. У країні, яка вже охоплена хвилею фашизму та нацизму, таке захоплення не може довгий час лишатися непоміченим, тому через деякий час бідолашний чоловік зникає, лишаючи напризволяще дружину з двома дітьми. Залишена один на один зі своїми проблемами жінка розуміє, що поряд із нею і син, і донька перебувають у небезпеці, тому вирішує віддати їх на виховання до інших людей. У потязі, який прямує до міста, де мешкають прийомні батьки малюків, шестирічний хлопчик Вернер помирає від задушливого кашлю просто на очах у своєї дев'ятирічної сестрички Лізель, однак це лише початок довгої, цікавої і водночас із тим емоційно важкої історії про маленьку дівчинку Лізель, якій судилося стати книжковою крадійкою, потоваришувати з євреєм Максом, втратити найближчих людей і врятуватися від обіймів смерті, історії, про яку варто дізнатися кожній небайдужій читаючій людині, адже вона назавжди залишається в серці і зворушує до сліз...

Дуже часто в книжкових спільнотах задають питання на кшталт - "Яка книга Вас найбільше вразила?". В мене такі питання викликали ступор. Бо є книги, які сподобались - не сподобались, а які вразили - їх одиниці. І починаєш згадувати... От до цих одиниць і долучилась ця книга, і тепер вона першочергово буде вигулькувати в моїй пам'яті, поки її не перекриє свіжіша. Книга, яка ввійшла до мого ТОП. Вона вже давно стояла в мене на поличці, але все до неї не тяглись руки. Та настав її час і вона мене полонила. Маркус Зузак - доволі молодий австралійський письменник, якого надихнули на написання цього роману історії з дитинства про нацистську Німеччину. Книга переносить нас в роки Другої світової війни. Цікаво, що історія ведеться зі сторони Німеччини, із середини, із того осердя, з якого почалась ця агонія, цей голокост. Ще один цікавий момент - від чийого імені ведеться розповідь. Від імені Смерті. Дуже вразив такий підхід. Розповідь йдеться про дев'ятирічну дівчинку, яку мати віддає в прийомну сім'ю, бо хоче тим її захистити від загибелі. Її та молодшого братика. Та дорогою братик помирає. І вже в такому юному віці дівчинка втрачає двох найрідніших людей. Під час похорону помічник гробаря впустив додолу книгу, яку Лізель забрала собі. Щось втрачаєш, щось отримуєш. Так почалась її дружба з книгами. Так почалось становлення Крадійки книжок. Книга розповість про життя маленького містечка в період з початку по закінчення війни, про гоніння євреїв, про спалення книжок, про виховування ідеальної арійської раси. Про дитячі роки Лізель, про дружбу, про дорослішання, про кохання. Про те, як люди жили і виживали. І що солодкого життя там не було. І що не всі були під гіпнотичними чарами Гітлера, і не втрачали людяності. Це драматична історія, яка вчить цінувати дрібниці. Дрібниці у вчинках, словах. Історія, в кінці якої в очах навертаються сльози. Мене дуже вразила манера написання твору. Те, як предметам, діям надаються такі непритаманні їм описи. Фарби, які забарвлюють чорно-білу картину війни. І, окремо, хочу виділити переклад. Просто чудовий!!! Весь цей коктейль зібраний в цій чудовій книзі, яка ще й влучно екранізована. Тому тут і гадати нічого - треба читати обов'язково!!! І хай цей твір позиціонується як підлітковий, але як так, то хай би більше таких було підліткових. Мене ж, далеко не підлітка, роман вразив до глибини душі.