Невеличка книга. Але дуже ємна історія: добре зміксовані елементи різних жанрів і ракурсів однієї загадки. Отже, маємо трохи трилера: відсутність пам’яті про минуле цілком очікувано створює відчуття беззахисності у людей; і якщо ти не можеш довіряти тим, хто має тобою, беззахисним, опікуватись, це додає саспенсу в історію. Трохи детективу: як сталось, що такі різні люди опинились у спільній ситуації буквально невизначеності? Хто несе за це відповідальність і яким є пояснення таємниці? Легкий відтінок романтичної історії, причому в силу того, що кожен із героїв «tabula rasa», маємо чисті почуття без жодного тиску упереджень і зобов’язань. Добра і справді цікава порція міркувань із соціальної антропології: як люди вибудовують зв’язки та ієрархію, якщо це доводиться робити «з чистого аркуша»? Ще трохи психологізму: від чого залежать наші прив’язаності, якщо на них не впливає тягар раніше сформованих емоційних чи соціальних зв’язків та диктованих оточенням пріоритетів? Усі ці елементи добре сплавлені в одній історії, причому попри серйозність поставлених питань, книга гостросюжетна та динамічна. Лаконічність оповіді поєднується із добре виписаними характерами: автор поміщає героїв у ситуації, які виявляють їх дуже опукло, причому в двох оптиках: в «голій», коли людина без минулого сприймається по-одному, і в «соціально обтяженій», коли на сприйняття впливає статус. Наявність таємниці додає інтересу, а майстерність, із якою всі ниточки у фіналі зав’язані, дає відчуття завершеності історії, отриманих відповідей, які варто ще додатково обдумати. Цій книзі притаманний цікавий ефект: коли по прочитанню виникає бажання повернутись до тексту і переконатись, що факти, які давав нам автор, жодним чином не суперечать фінальному викриттю. Якщо герой у фіналі виявився зовсім не тим, ким ми його вважали – це не автор вводив нас в оману, просто соціальний статус так сильно впливає на наше сприйняття і поведінку, що винесення його за дужки повністю міняє «рівняння». Це враження виявилось одним із найсильніших від прочитання книги і дуже сподобалось та довго не відпускало. Однозначно рекомендую любителям історій, вибудованих на особливостях людської поведінки.

Семь человек проснулись голые посреди леса. У всех них полностью отсутствует ассоциативная память. То есть они не помнят ни своего имени, ни возраста ни прошлого, но сохранили речь, понимают значение слов и полностью дееспособны. Их помещают в больницу где врачи и следователь пытаются разобраться в ситуации и вернуть несчастным память. В замкнутом пространстве и без прошлого опыта и знаний строится базовая иерархия. Которая определяется в зависимости от красоты и силы. Ничем кроме своих тел и внешности эти люди не располагают. Найденным присваивают новые имена. И хоть они не тянутся к общению друг с другом, все же начинают проявлять свои эмоции. Нужно отдать должное интрига "кто главный злодей" держалась до конца. Я строила разные теории заговора, но до того как все загнул автор мой воспаленный мозг бы не за что не додумался. На вопросы "кто эти люди?", "кто с ними это сделал?" и "зачем?" ответ мы получили. А вот на вопрос, как им стерли память - нет, а мне интресно

Історія про те, хто ми є насправді і як ми визначаємо своє місце серед інших людей. Про так би мовити, «біологічне», «тваринне» в нас. Твір наче й короткий, проте цікавий та з неочікуваною кінцівкою.