Рано чи пізно брехня все одно викриється і буде покарана. Про це свідчить казка "Коза-дереза". Жили-були дідусь, бабуся та їхня онучка Маша. У цієї невеликої родини не було жодної худоби, окрім кози, тому цю тварину дідусь дуже любив. Одного разу бабуся пішла пасти козочку. Коза повернулася ввечері додому та нажалілася дідусю, що за весь день з'їла лише один кленовий листок. Дідусь нагримав на бабусю і наступного дня вже онучка Маша пішла пасти козу, однак історія повторилася. За недбале ставлення до "бідної" тварини дідусь посварив і онучку та наступного дня вирішив сам піти пасти козочку. Ввечері, повертаючись додому, дідусь лагідно запитав козу, чи наїлася вона врешті-решт. Яким же було здивування старого, коли нахабна тварина знову сказала, що їла лише один кленовий листок. Дідусь настільки розгнівався, що відхлестав козу та прогнав її геть. Проте нахаба анітрохи не розгубилася, а пішла до лісу, і поки зайчик на городі їв капусту, зайняла його хатку і зачинила двері. Нахабну тварину намагалися вигнати і ведмідь, і вовк, однак нікому це не вдалося зробити, окрім півника, яка застосував по відношенню до кози її ж власну методику. А от, як саме півник вигнав козу-дерезу, читач зможе дізнатися, коли прочитає цю казку до кінця. Рекомендую прочитати цю чудову історію кожній дитині, адже ця казочка не лише застерігає від брехні, а й вчить допомагати ближнім, як це робили лісові мешканці, намагаючись повернути зайчику його хатку.