Ще до придбання оцінив уривок (початок), той сподобався подачею письма та словами - було відчуття, що книга "моя". Підтверджую: атмосфера 50-х відчувається та причаровує. Спершу здавалося, що буде щось, на кшталт хроніки, коли є герої, а решта з'являється і зникає з плином років. Та часопотік дещо інший. Про те що один із головних героїв негр - відомо з анотації, про те, що він гей - ні. Загалом, все гаразд, але в центрі є дещо грубі епізоди. Якось не чекаєш такого, купуючи книгу про атмосферний Нью-Йорк 50-х. Разом з тим, якщо це для вас не проблема, то книга все ж захоплює, читати її варто. Герої чудово відчуваються. Є відчуття, в хорошому сенсі, що на певному моменті ти дивишся сцену чи театр - де дійство ближче до кінця. Жартів не згадаю, а от гумор є. Не дивлячись на пощерблених життям героїв, книга не наганяє смуток. Лінія про маркетинг теж чудова. Загальне враження - позитивне. Можна придертися, до дещо надуманої конструкції, за якої герой хтивий навіть у свої 50, а героїня взагалі без статевого життя чи що герої часом занадто драматизують: вечеряти вдома на самоті - це для них замало не моральне падіння, драма. 4\5.

Зовсім не цього я очікувала від цієї книжки. Мені хотілось піднесеної атмосфери Мангеттену 50х, іскристої, як бризки шампанського. А отримала я тонни битого скла з уламків надій, сподівань та мрій. Книжка розповідає про двох друзів Бетт та Ерла. Вони вже більше 30 років живуть на Мангеттені, бачать, як він змінюється і змінюються самі. Ерл вперто намагається здійснити свою мрію, стати актором, попри те, що він темношкірий гей, у суспільстві, яке ще не скоро навчиться це приймати. Бет купаться у своєму болісному минулому і робить все, щоб її життя перетворилось на передбачувану теплу ванну. Вони обоє одинаки і їхня дружба - це по суті єдине цінне, що у них є. Це книжка про дружбу, яка в один момент може стати рятівним канатом, а в іншу - удавкою на шиї. Бо коли життя робить тобі боляче, ти намагаєшся повернути цей біль, і зазвичай страждають найближчі до тебе люди. Книга дуже важка морально. В ній стільки болю за втраченими мріями та ілюзіями, стільки приреченості. Якщо ви зараз не на емоційному підйомі, краще відкладіть книгу до кращих часів.

Читала много хороших книг-романов, но эта особенная. Почему? «Космополіти» - история с особой аурой, которая чувствуется буквально на каждой странице. Манхеттен 50-х годов с его контрастами создает незабываемое впечатление. Главные герои - люди разные, каждый со своими амбициями и стремлениями. Кому-то хочется покорить Голливуд, кому-то - заработать денег…. А кто-то просто ищет лучшую жизнь. Так или иначе, а двух девушек и чернокожего парня сводит сама судьба. Дальнейшие хитросплетения их жизни пробуждают к книге неподдельный интерес. В центре сюжета - дружба между Бетт и Эрлом. Бетт, женщина из Среднего Запада, ей за пятьдесят, она приехала в Нью-Йорк 30 лет назад, чтобы спастись от своей ужасной семьи и разбитого сердца. Все это время она жила в одном и том же многоквартирном доме, и все время работала в одной и той же рекламной компании. Эрл - афроамериканец, гей-актер, который работает на бойне и посещает Бетт каждый день. Он - чувствительный, глубоко романтичный человек, который проводит большую часть своих дней, стремясь быть успешным актером. С Бетт они - родственные души, у них - сильная дружба. В их отношениях все мирно, пока однажды Бетт не посещает нежеланная гостья - молодая, начинающая актриса по имени Гортензия. Глубокая дружба тот час рушилась, и Бетт опустошена, полна решимости наконец-то противостоять своему прошлому, бороться за свое будущее с единственным человеком в мире, о котором она действительно заботится. Во многом Бетт напоминает саму Шульман. Она такая же бескомпромиссная, для нее правда - это квинтэссенция всего человечества. Было очень интересно следить за ее действиями. Элегантно структурированный, роман поражает тем, на что способны его персонажи. Одновременно, на их примере автор учит, как стоит относиться друг к другу. А еще мне понравилось описание Гринвич-Виллидж, чувствовалось, что это место Шульман изучила очень скрупулезно. Считаю, эта книга заслуживает гораздо большего внимания, чем она получает, и я рад, что она попалась мне в руки. Если вам нравятся книги о дружбе, 20-м веке, вы любите читать легкие поучительные книги, прочитайте «Космополіти» обязательно. Не пожалеете. Качество книги мне тоже понравилось. Спасибо «Фабуле» за такую хорошую литературу: с красивой обложкой и шрифтом оптимального размера.