У місті Ліни - весна. А у Королівстві пройшло цілих шість років! Гарольд, бойовий товариш Ліни, вже одружився та має сина. А Оберон займається справами Королівства та не зважає на небезпеку. Король дав принцесам обіцянку, що знайде кожній з них принца. Але у Королевстві з принцами проблеми, тож він готується до смерті. Але Ліна не залишить це так, тому вона повертається у Королівство, щоб допомогти. Тепер дівчинці потрібно піти до Відьмової печатки та привести звідти принців. Компанію їй складає людожер Уйма. Саме за печаткою вона зустрічає Максиміліана, хлопчиську-некроманта. Крім складностей шляху ще й цей Макс заважає Ліні. Чи зможе дівчинка подолати всі незгоди та знайти принців? Книга трохи мрачніша ніж попередня, але це не робить її гіршою. Важливі теми, приємна оповідь, магія та сила духу Ліни... Казкова історія захоплює всю увагу. Звісно, що ми знаємо, як закінчиться книга, але це ж казка) Інакше і бути не може. Найбільше я раділа, коли принцеси нарешті отримали по заслугах. Їх поведінка спочатку книги була однією огидна, тож що ж дивитися тому, що сталося? Гарні ж принци дісталися принцесам! Але кінцівка була бомба! Такого я точно не очікувала. Рекомендую, це гідне продовження трилогії.

Как-то совершенно случайно у меня получилось познакомиться сначала со второй книгой из трилогии, а потом уже с остальными. Не могу сказать, у меня осталось хорошее впечатление от такой перестановки – вначале произведения было немного тяжело понять, что происходит, кто такие главные герои и что их объединяет, и всё в таком духе. Так что лучше начинать с «Ключа от Королевства», ведь это – первая часть трилогии. Скажу прямо, Марина и Сергей Дяченки – одни из моих самых любимых украинских писателей, но они писали на русском языке. Поэтому, на мой взгляд, надо читать их на языке оригинала. И само оформление книги, её обложка для меня слишком отталкивающие, поэтому не могу поставить высшую оценку, хотя само произведение очень этого заслуживает. Книга повествует нам о том, как Лена Лапина возвращается в Королевство, и узнает, что король Оберон дал обещание выдать своих дочерей замуж и теперь от этого зависит судьба всего Королевства. Книга мне пришлась очень к сердцу, всем советую к прочтению, особенно подросткам.

Прочитавши другу книгу цієї чудової трилогії про Ліну Лапіну, я аніскілечки не жалію. Це прекрасно. Друга книга виявилася ще краще першої. Ліна потрапляє за Печатку, де на неї чекають безліч пригод. З’являються нові герої. Уйма досить цікавий персонаж. Він ніби добрий, але все ж інколи буває строгим. Максиміліан – некромант, і в нього дуже хитра натура. Ближче до кінця їхньої подорожі хлопчина все ж допомагає Ліні. На деякий час мені навіть здалося, що між головної героїнею та некромантом можливе щось більше. Але, як тільки наші мандрівники повернулися у королівство, Максиміліан зник. Я думаю, що в третій книзі він знову з’явиться, адже мені ще б хотілося за ним спостерігати. Також є тут три принца : принц-бранець, принц-саламандра і принц-деспот. Всі досить різні. Найбільше мені симпатизує принц-саламандра. Принцеси не змінилися. Чотири принцеси, як були вередливими, так і залишилися. Добра,п’ята принцеса, Стелла залишилася такою ж. Дуже добре прописана атмосфера. Відчувається весь той колорит, колотнеча. Кінець книги дуже емоційний. Герої за крок до свого Королівства, за ними женеться принц-чума, який, доторкнувшись, одразу вбиває. Я думаю, зрозуміло, що останні сторінки дуже напружені. На двох останніх сторінках книги чітко описано те, про що йтиметься у третій заключній книзі трилогії.