В ісламській традиції Коран вважається неперекладним. Мовляв, будь-який із національних перекладів — а їх понад двісті — лише наближення, яке ніколи не зрівняється з богонадиктованим арабським текстом. Крім того, за півтори тисячі років довкола сакрального твору виріс цілий світ, так що перекласти Коран — виклик нетривіальний.

Для цього знадобилися класичні коментарі середньовічних арабських авторів — ат-Табарі, аль-Багаві, Ібн Касіра, аль-Куртубі — і весь діапазон українського словникарства. До другого, доповненого видання Михайло Якубович підготував понад 400 приміток, які пояснюють для українських читачів та читачок незнайомі слова, культурно-історичний і духовний контекст Корану. Цей переклад інституційно схвалений в ісламі та офіційно використовується українською мусульманською спільнотою.

Іслам, як відомо, забороняє зображення людей, тому важливим художнім засобом у мусульманському світі стала каліграфія та орнамент. Для західного ока це, по суті, синонім «орієнтального». Проте нам подумалося, що Коран заслуговує більшого, ніж стереотипна стилізація. Наш Коран насамперед український, а Україна має багату історію взаємодії з частиною ісламського світу і власну каліграфічну традицію, що розквітла свого часу у козацькому скорописі.