Безумовно корисна і потрібна книжка у найбільш актуальному зараз дусі нової локальної історії - тієї, найостаннішої хвилі інтересу до краєзнавства 2010-х років, базованої на науках тонкощів - урбаністиці та історичній антропології, адже наш час метамодерну - це все таки епоха тонкого сприйняття. В такому ключі, пожвавлення цікавості до того, "як було в давнину", бажання зрозуміти своє місто чи край у всіх його деталях та максимально шанобливе ставлення до старожитностей - помітно відрізняють цю декаду від інших в українській історії, і є її характерною, навіть до певної міри передбачуваною рисою. Тому, з одного боку, поява таких книг як "Копаний м'яч" є очікуваною, бо вони є природнім відображенням тренду, а з іншого - і самі ці книги також формують і цементують тренд, і мають вплив, відповідно, на саму епоху - на світогляд та свідомість сучасників. У цьому плані Денису Мандзюку, безперечно, треба подякувати, що зробив правильну і достойну річ: підняв і розкрив широкому читачеві весь цей пласт, пов'язаний з історією українського футболу у часи, свідків яких стає відшукати все важче. Подача Мандзюка тут не сказав би що аж науково деталізована - швидше побіжна. Але, напевне, цього і не треба для історико-популярної книжки; натомість, тут є та легка, приємна ностальгія за назавжди зниклими і такими незнайомими нам часами, котра й будить у неофітів інтерес до старини, береження історичної спадщини, а також спонукає до більшої любові свого краю - що дуже і дуже важливо у вихованні народу. Також мус похвалити працю за ретельно підібрані, несамовитої якості фотографії (особливо як на довоєнні роки): вони не лише художньо збагачують верстку, а й створюють і ВІДтворюють атмосферу, якнайдосконаліше передають дух тих часів. В той же час, у спільноті українських пам'яткоохоронців Денис Мандзюк має сумну славу активного прибічника нищення архітектурних пам'яток та забудови хай-тек-спорудами центру історичного Львова. Тому вже цей один факт ставить його чесність, як автора історичних текстів, під великий сумнів.

,,Копаний м'яч. Коротка історія українського футболу в Галичини в 1909-1944 роках" - перша книга, присвячена історії українського футболу, власне на території Західної України. Написана журналістом Денисом Мандзюком впродовж копіткої семирічної праці з архівними матеріалами, зокрема з примірниками спортивного часопису ,,Змаг". Охоплює період першої половини минулого століття та являє собою не лише цікаву хроніку чи не найпопулярнішої спортивної гри у світі, а й колоритний, захоплюючий та пізнавальний екскурс у тогочасне суспільне життя галичан. На початках футбол являв собою щось середнє між регбі та вуличною бійкою. Правила як такі були привезені з Англії ,,батьком" українського спорту Іваном Боберським. Цікавою була тодішня футбольна лексика: футбол називався грою ,,копаний м'яч", футболіст - ,,грачем", команда - ,,дружиною", чемпіонат - ,,мистецтвом", а переможець чемпіонату, відповідно, ,,мистцем". До речі, якщо у команді бракувало усіх одинадцяти гравців, то її могли ,,докомплектувати" на місці гри з... глядачів! Спочатку було доволі сутужно як з формою, так і з взуттям, тож гра босоніж нікого не дивувала. Якщо судді, на думку вболівальників, судили нечесно, їм добряче перепадало на горіхи і під час, і після матчу. Самі футболісти теж вдавалися до ,,театру" - симуляції, за що теж могли поплатитися опісля самосудом трибун. Про цілу низку цікавинок через гумористичну призму можна довідатися саме з фейлетонів, якими рясніли тодішні спортивні часописи. Написані були влучно, гостро та колоритною мовою, яка би дуже сподобалася сучасному читачу. Тому ця книга буде відмінним подарунком, як футбольному фанату, якому до смаку історичні відомості про улюблену гру, так і любителям краєзнавчих видань, ґрунтовно опрацьованих та гарно проілюстрованих. Читайте та збагачуйтесь новими знаннями! Воно того варте!