Повість Григорія Квітки-Основ’яненко «Конотопська відьма» — це один із найяскравіших творів української сатиричної літератури. У ній автор поєднав гумор, народні вірування та гостру критику людської дурості й чиновницької сваволі. Твір написаний легкою, живою мовою, що передає колорит українського села та робить історію дуже захопливою. У центрі сюжету — кумедні й водночас абсурдні події в містечку Конотоп. Місцевий сотник Забрьоха та писар Пістряк замість того, щоб займатися справами громади, починають шукати «відьом», винних у посусі. Через їхню нерозумність і забобонність невинні люди опиняються під підозрою, а події поступово перетворюються на справжню комедію. Автор висміює не тільки забобони, а й байдужість та некомпетентність влади. Особливо цікавою є постать відьми Явдохи. Вона показана не просто як казковий персонаж, а як символ народних вірувань і страхів. Через цей образ письменник демонструє, як легко люди можуть повірити у вигадки та шукати винних там, де їх насправді немає. Мені сподобалося, що в повісті багато гумору та іронії. Деякі ситуації виглядають дуже смішними, але водночас змушують замислитися над поведінкою людей. Автор майстерно передає характери персонажів, використовуючи народну мову, прислів’я та колоритні вислови. Отже, «Конотопська відьма» — це не лише цікава й дотепна історія, а й твір із глибоким змістом. Він вчить критично мислити, не піддаватися забобонам і відповідально ставитися до влади та своїх обов’язків. Саме тому ця повість і сьогодні залишається актуальною та вартою прочитання.

Класика є класика. І саме цю історію варто прочитати. Сюжет справді топовий - затягує з перших сторінок, постійно хочеться дізнатися, що ж буде далі. Твір поєднує гумор, сатиру й містичні мотиви, тому не здається нудним, навіть попри свій класичний статус. Окремий плюс - це оформлення книги: дуже гарна палітурка, приємно тримати в руках, а кольоровий зріз виглядає просто вау. Це той випадок, коли задоволення отримуєш і від тексту, і від самого видання.

Слухаю пісню "Всі жінки відьми" - VOLKANOV і згадую іншу відьму - конотопську. То була відьма на всі 100! Вдень старенька бабуся, але вночі вона перетволювалась на звабливу красуню, яких ще не бачив світ. Всі ті перетворення робились за допомоги кота, який господарював у відьомській хаті, та то зовсім не кіт був, а нечиста сила. Багато років жила відьма в Конотопі, аж поки раптом кудись не зникла, зник і ії кіт, з того часу про них не було чутно.В ті часи жив у Конотопі такий собі Забрьоха. Хлопець хитренький, але не надто розумний, таких Малоросійська колегія з Санкт-Петербурга призначала в українські міста на чільні посади, боячись зради. Якось Забрьоха надумав одружитися, вже наречену пригледів - найбагатшу і найкрасивішу, та на його біду ще й розумну. Ось приїхав до неї без сватів - сам, а вона подивилася на нього, послухала його промови і дала небажаному нереченому замість смачної вечері гарбуз. Раніше в українських дівчат звичай був такий, якщо наречений не сподобався, то без зайвих слів підносили йому гарбуз - як красномовну символіку відмови.