Андахазі пише, зважуючи кожне слово, але абсолютно не переобтяжуючи текст якимись мовними зворотами чи заплутаними конструкціями, немає тут і занудних філософських роздумів. Я закохалася у стиль письма цього автора, якого раніше не читала. "Конкістадор"...розповідь про індіанця, що зі своєю невеликою командою із колишніх вбивць і представників поневолених народів перетнули океан і дісталися Європи, Китаю. Це пригодницька література, яку я полюбляю читати і якої так мало, саме тої, де корабель, безстрашні люди, пригоди. Показав Андахазі і релігію індіанців, непотрібне жертвоприношення, є й інтимна лінія, і не до одної жінки почуття, а до кількох, бо були дружини і наложниці тоді... Щоправда кінець роману залишив на душі смуток, але він не банальний, а реальний... Так, бо інакше бути не могло -думаєш собі. Однозначно раджу до прочитання книгу, дивуюся, чому досі немає відгуків. Варте уваги все-і сюжет, і манера написання Андахазі. Видавці, перекладайте і видавайте цього автора ще!!!!