Ця книга спогадів про дитинство і підлітковий вік у 80-90х роках мені дуже і дуже сподобалась! Моє дитинство і юність теж випало на ці роки, і так приємно було згадати всі ті подробиці, все, про що вже давно начебто забула...але ні, все згадується, як сьогодні. Ольга - моя землячка, також із Чернігова) Читається легко і швидко, кожного разу чекала зустрічі з цією книгою, щоб зануритися з головою в свої спогади, а також дізнатися багато чого нового про життя інших людей в ті роки, які жили десь по сусідству. Моя оцінка 10 із 10, дуже рекомендую))

Це більше сходе на рефлексію дорослої людини про дитинство. Як художній твір - нудно. Структура книга не рівна. Спогади хаотичні. Тобто, весь сенс книги викладений на перших 10 сторінках. Далі - повтор зі зміною сцени. Відклала на середині.

Якщо ви народилися у 1980+ роках, ця книжка буде дуже тригерить. Хіба, в деяких розділах, хлопців менш зачепить, але точно буде корисно прочитати. Ці тексти викликають усмішку, бо це дитинство і ми таки вижили в ті 80-90 ті роки. Ми пережили дитсадкові «тортури» в їдальні, коли з-за столу встати не дозволено, доки не доїси той несмачний суп чи кашу. Шкільні муки з незручною формою і все тією ж несмачною їдальнею. Хвала Господу за булочки))) Здається, що в усіх пост совкових школах, це був найкращий спогад з їдальні)) Особлива «дитяча травма», це ходіння в магазин з дорослими, де треба було вистояти довжелезну чергу. Перші шоколадні батончики, пепсі, жуйки й ….Барбі (якщо пощастить і це буде справжня Барбі, а не її китайська «сестра-близнючка») Розділ про «ці дні», то взагалі топчик. Чоловікам, я б радила не оминати цей розділ)) Тут буде ще багато цікавого, чого можливо й не було у вашому дитинстві, але загальна атмосфера буде знайомою. Може здатися, що це ностальгія за тими часами, але ні. Згадуючи ті часи, ми можемо трішки переосмислити життя й подивитися на теперішнє. Скільки того всього совкового, ми тягнемо з року в рік в майбутнє.