Як же мені сподобалася ця історія! Глибока, цікава, повчальна, місцями - сумна і, водночас, легка у сприйнятті. Сюжет переносить читача у Англію двадцятого століття, де разом зі своєю тітонькою, після смерті батьків, проживає дівчинка Анна. Вона з дитинства - трохи відлюдькувата, замкнута та сором'язлива. Тому, аби трохи її розважити, тітонька відправляє дівчинку до своїх друзів, що проживають на узбережжі моря. Там Анна знайомиться із Марні, яка стає її першою справжньою подружкою. Чому ж тоді ніхто інший не бачить нову подругу Анни?... Насамперед, книга Джоан Г. Робінсон розповідає про те, як важко живеться дітям, котрих не "чують" дорослі. І як важливо мати поруч людей, що здатні підтримати і допомогти. Однозначно рекомендую до прочитання!

Анна від трьох років живе в прийомній родині. І хоча в новій сім'я дівчинку ніхто не ображає, а названі батьки намагаються бути доброзичливими з нею, Анна все одно росте відлюдькуватою та замкнутою. У неї немає друзів ні у школі, ані поза школою... І коли після нервового зриву та невідомої хвороби лікар радить змінити обстановку, дівчинку відправляють на узбережжя до друзів родини. Але і там Анна не знаходить спокою, їй не мила жодна компанія. Єдине, чого вона бажає, це аби всі залишили її в спокої і дали побути на самоті, поринути в свій світ фантазій. Та все змінюється, коли Анна знайомиться з Марні. Нова подружка здається ще більш дивакуватою, ніж сама Анна. Дівчатка швидко знаходять спільну мову, і практично не розлучаються. А згодом виявляється, що Марні зовсім не та, ким здається з самого початку. Книга ніби не погана, але головна героїня у мене чомусь зовсім не викликає співчуття. Всі її люблять, оберігають і леліють, а натомість отримують ворожі погляди, недовіру і ненависть. Не віриться , що за стільки років в люблячій родині серце Анни не відгукнулося і не розтануло...

Повість «Коли Марні була поруч» англійської письменниці Джоан Робінсон – це читання, яке, гарантую, сподобається читачам різного віку. Так, книжку прочитала моя дванадцятирічна племінниця, а потім я, вже доросла людина. І ми обидві залишились від історії у величезному захваті. Ця книга легка, але водночас не пуста. Вона сумна, але смуток цей світлий. А ще, «Коли Марні була поруч» - дуже атмосферне читання. Дівчинка Анна – сирота і живе в прийомній родині. Прийомна мати намагається налагодити контакт з дівчинкою, але та залишається замкнутою. Немає в неї друзів і у школі. Коли в Анни виникають проблеми зі самопочуттям, сімейний лікар рекомендує батькам відправити доньку на якийсь час до моря. Тому Анна вирушає до добрих знайомих родини, які мешкають на узбережжі. Тут дівчинка більшість часу проводить біля води, та одного разу вона зустрічає свою ровесницю Марні, і її життя цілковито змінюється. «Коли Марні була поруч» - це книга, яку неодмінно хочеться мати в своїй бібліотеці, аби час від часу перечитувати.