Люблю дитячі книги. Мені дуже сподобалася ця книга. Вона не тільки цікава за змістом, а й надзвичайно красива. У ній багато кольорових ілюстрацій, і саме вони роблять читання ще приємнішим. Я люблю книги з картинками, бо вони створюють особливу атмосферу, і тут малюнки чудово передають настрій історії. Сама історія тепла і зворушлива. Мені сподобалося, як дідусь каже онуці, що вона - лисиця, і як з цього починаються їхні пригоди. У книзі багато уяви, дитячої щирості та чарівності. Дуже зворушливо показані стосунки між дівчинкою й дідусем - вони доводять, що сім’я буває різною, і головне в ній - любов. Після прочитання залишається приємне, тепле відчуття, а картинки роблять цю історію ще більш живою та особливою.

Читали з сином по черзі. Був момент де ми плакали. Вольова і мудра дівчинка, яку доля нагородила прекрасною сімʼєю. Під час війни особливо відгукується тема дітей без батьків.

Є такі дітки, які живуть з бабусею і дідусем. «Дідусь і бабуся - це як мама і тато, тільки старші». *** Вона - Лисиця. Дід знайшов її біля лисячої нірки, коли вона була ще немовлям. І забрав додому, щоб не замерзла. Дід лагодить а потім ламає телевізори на веранді, бабуся готує, садить кріп і цибулю, миє вікна. Взимку вони влаштовують показ мод та фотосесії разом з Меркурієм - собакою. У неї є подружка Віка, з якою буває непросто, бо вона не вірить Лисичці. "Люди бачать лише те, що хочуть бачити. А те, чого вони не розуміють, їх лякає" - сказав дідусь. А ще у неї є власний янгол. Його звуть Ре, він живе у Зеленому місті і грає на віолончелі. ...Коли бабуся пішла жити до міста янголів, до будинку приходили різні жінки. Лисичка оголосила "страйк" і пішла жити на горище. Та одного дня прийшла жінка, яка могла її зрозуміти, бо була... наполовину Білкою. *** Книга, яка дає відповіді на непрості питання - як пояснити дитині смерть, сирітство, удочеріння. Дуже мила, відверта та щемка історія. І хоча книга дитяча, дорослих теж не залишить байдужими.