Напевно, ця книга пройшла повз мене. Не сподобалось і не зачепило. Можливо я очікувала дещо іншого від цієї історії. Я думала, що тут буде представлена гостра тема початку війни і бачення всієї ситуації через призму цинічних політиків. Але ні, не те. Війна тут звісно є, але вона настільки далеко, що на сторінках ти ніби вчуваєш лише її далекі-далекі відголоски. В історії, мені здається, ніхто не сприймав війни як такої – вона десь є, на ній десь помирають люди, але ж ми тут, в нас свої проблеми. А бісило мене те, що це проблеми з розряду «А в яку країну нам полетіти на цих вихідних?», (тоді як добровольцям по селах люди збирали гроші на бронежилети, в книзі цього нема, але я навела цю ситуацію як приклад з тодішніх реалій на противагу думкам головного персонажа історії). Можливо, автор саме і хотів передати всю лицемірність таких політиканів?.. Та якщо звернутися до, так би мовити, головної лінії сюжету. Трагічна любовна історія, де він втратив її в безглуздій аварії і страждає від душевних ран і розпачу. Здавалося, так би мало бути, але знову ні. Спочатку я не могла зрозуміти чи дівчина головного персонажа померла, але, як виявилося, вона була в комі. А він (в історії він здається не називає імені) в депресії, п’є, жаліє себе як не знати що. Ні, він не відвідував її, не надіявся на одужання, не шукав кращих лікарів, не молив Бога про те, щоб вона отямилася, ні. Він просто вирішив поплакати трохи, наче вона померла, і поїхати в Женеву влаштуватися на робоче місце, яке повинна була отримати його дівчина. Коли ж він все ж прийшов у лікарню до, здавалося б, коханої дівчини, про що він думає? Та про те, що він впевнений, що подобається медсестрі. Ці всі ситуації мішаються з мареннями та галюцинаціями, що він їх бачить. Тло історії теж не викликає захоплення. Якісь трохи недолугі інтриги, марення головного персонажа, ще якісь хитросплетіння, а цілісної картини воно не створює. Я не пройнялася цією історією, деякі персонажі викликали в мене тільки негатив, бісила вдавана драматична лінія та ставлення до війни. Загалом, історія мені не сподобалася.

Початок книги обіцяє досить таки цікавий сюжет. Молодий і успішний герой (в книзі він без імені) постає перед вибором - працювати в Женеві чи залишитися в Україні і зайняти досить таки високу посаду в державній службі. І він обирає залишитися. Змінити країну на краще - амбітні і, можливо, наївні прагнення. Особливо враховуючи складну ситуацію на Сході країни. Про неї говориться мало, однак вона проходить таким собі темним тлом історії. Є в героя і свій скелет у шафі - одного дня через нього потрапила під машину його кохана Вероніка. Вона вижила, проте досі в лікарні. І він досі не знайшов в собі сили її провідати. Чи то через докори совісті, чи то з інших причин, Вероніка починає являтися герою в диких сюрреалістичних снах. Чим далі, тим складніше. Працювати доводиться ще в складніших умовах, аніж здавалося спочатку. Близькі другі, і заодно - колеги, виявляються такими собі вовками в овечій шкурі. Нова дівчина - ідеальна і красива, проте привид Вероніки не дає жити щасливо. Сни стають всі дивнішими… Якраз ці сни читалися найважче, хоча розумію, що в них багато чого приховано. І якщо відкинути сни, то самої історії буде замало. Герой, хоч і негативний, спостерігати за ним цікаво. І фінал історії - логічний і закінчений. Але в мене залишилося враження, що я все таки не все зрозуміла.

Я чекала не зовсім такого сюжету, але на диво мені сподобалось. ⠀ З анотації я зрозуміла, що книга буде про війну, страждання та політичні справи в країні. Але ні. Тут на перший план виходить кохання і біль втрати. А все інше йде лише ненав'язливим фоном. ⠀ У молодого чоловіка горе, в нього загинула його кохана дівчина. І що робити в такому випадку? Правильно. Втікати з країни. Але тут о чудо! Йому пропонують таку прекрасну і престижну посаду наближену до президента, про яку він і мріяти не міг. От вона то і згладить кути після його болючої втрати. ⠀ Історія ведеться від імені першої особи. В таких випадках мені особисто дуже легко і цікаво читати. Ти ніби знаходишся на місці головного героя, відчуваєш його думки, знаєш його мотиви і розумієш його вчинки. До речі або то я так неуважно читала, або ім'я головного героя справді ні разу не фігурувало в тексті. ⠀ Ще один гарний сюжетних хід - це поєднання реальності і марення. В певні моменти я взагалі не розуміла як відрізнити справжні події від галюцинацій та снів головного героя. ⠀ В кінці було дуже багато бійок, щось автор захопився. Але загалом книга сподобалась.