Їй 22, йому 50, у нього наркотична залежність, його рахунок йде на дні, у неї – життя попереду. Вона точно знає що їй робити по його смерті – зателефонувати дружині і піти геть, такий собі l`ange de la mort з білими косами і стрічками, вплетеними за українським звичаєм, як навчила бабуся русинка; вони з Біллом обоє з третього покоління українських емігрантів. Десятилітня Лорі Верхомин із батьками двічі на рік відвідує церкву, на Різдво і Великдень, де правлять українською і співають лемківських колядок. У помешканні бабусі скляні дверні ручки і обтягнуті оксамитом крісла, у Нью-Йорку Лорі вдягає білу сукню з маками на грудях і вживає кокаїн. Цього разу коханці не виживуть, ніхто нікого не врятує, спомини Лорі - це зворотній відлік Біллового життя і повернення у фатальне 15 вересня 1980-го року. Опріч те, що у назві його ім`я, книга усе ж про Лорі, ту, якою вона була улітку 1979-го, з улюбленим Сартром, щоденниками Анаїс Нін і Керолін Кесседі, з відлунням у її віршах поезії бітників і любов`ю до антикварних суконь 40-х років. На похорон Білла Лорі вдягне дуже сексуальну напівпрозору темно-синю сукню, щоб саме такою він її пам’ятав. Що залишиться по їхньому коханню? Досконалість, краса, осяяння, невагома і прекрасна «Never Let Me Go» на п'ятнадцять хвилин, що завмирає у вересневому повітрі, книга, і Лорі з Біллом, що повернулися в Україну, а «життя знай собі триває без кінця і початку і по кожній великій любові залишаються порожні зали очікування».

Заінтригувала мене ця книга - він митець, відомий, видатний піаніст і його останнє кохання - молода, недосвічена дівчина. Цікаво було поринути в ці стосунки, особливо, коли вони з перших вуст, викладені в щоденнику. І це було розчарування, як для мене. Стиль викладення тексту - простий, прочитала і тебе ну зовсім нічого не зачепило в цій історії. Настільки дико, заплутано викладено шлях становлення Лорі як особистості - баришня, що веде себе незрозуміло як, незрозуміло, що хоче від життя, незрозуміло як знайомиться з Евансом, секс, наркотики - єдине, що має вагу в житті. Працювати офіціанткою, бути дівчинкою по виклику для Еванса, не отримувати задоволення від життя без наркотиків. І Еванс, що доживав останній рік свого життя - кінчений наркоман, що втрачав свій дар - здатність грати і виступати. Втратив першу дружину через наркотики, другу дружину, мав сина, якого бачив вкрай рідко. Не знаю чому він там "вчив" Лорі, та й яке там кохання було, але в мене склалося враження, що він собі знайшов молоду доглядальницю на фінал свого життя.