Я отримала величезну насолоду від читання. Фантастична історія! Зої сама виховує 4-річного сина, який не розмовляє. Логопеди та інші спеціалісти, до яких намагалася потрапити жінка, нічим не допомогли, окрім того, що поглибили її почуття провини. Життя соло-мами з малюком було нелегким: орендована квартира, постійна нестача фінансів… Обставини складаються так, що жінка змушена переїхати (звичайно ж, тимчасово) до Шотландії. Там на неї чекає краще оплачувана робота, та й за житло не потрібно платити. Тож, зібравши всю волю в кулак, виснажена Зої вирушає назустріч пригодам. Звучить легко, правда? А ось і головний висновок: іноді людина перебуває не там, де має бути, — тоді все з рук валиться і робота не йде. Але я просто думаю: як така талановита й винахідлива Зої не могла знайти себе в Лондоні? Чому, змінивши місце проживання, вона миттєво «активувалася» — і бізнес пішов (хоч і не її власний, але все ж таки), і з важкими дітьми вона змогла налагодити контакт? Ніби всі пазли зійшлися. От тільки мені дуже не сподобався тато трьох дітей — безініціативний і меланхолійний. Ну знову все тримається на жінці: без неї будинок валиться, діти розбігаються, а бібліотека летить до дідька лисого. Хотілося б (можливо, десь у глибині моєї читацької душі), щоб хоча б у якійсь сфері цей чоловік мав успіх. Але все як у житті))

Неймовірна книга, яку хочеться читати, ще тільки глянувши на обкладинку, і відразу з самої назви відчувається домашній затишок. Але сама книга не проста. Хоча і читається вона  швидко та в принципі можна сказати, що книга легенька, яку я читала у відпустці і для відпустки саме те що треба, але історія Зої просто вражає. Яка ж сильна ця жінка. Спочатку я гадала, що це продовження книги Дженні Колган "Маленька книгаренька щастя" яка вийшла у 2020 році, але коли я її почала читати, то зрозуміло відразу, що це нова історія іншої героїні Зої, хоча відома нам Ніна зі своїм книжковим фургончиком теж тут є. Зоя, виховує 4-х літнього хлопчика, який чомусь не розмовляє, а батько хлопчика рідко з'являється в їхньому житті і майже не допомагає. І трапляється так, що Зоя наважується на важливий крок, переїжджає до Шотландії, де підміняє відому нам Ніну, яка є вагітна та скоро має народити і не може працювати. А також Зоя влаштовується в маєток, де допомагає господарю з трьома дітьми, який виховує їх один. А ще діти не ходять в школу і мають нестерпні характери. Звісно, можна відразу здогадатись чим закінчиться ця історія... і так, тут дійсно гарний кінець, де я відчула домашній затишок не тільки по назві книги, але при цьому Зої та героям прийшлось багато чого пережити і перенести, щоб і самим відчути цей домашній затишок. Рекомендую цю книгу всім, навіть її можна читати і без першої книги Дженні Колган. А тут однозначно, моя оцінка 10 /10.

События в этой книге косвенно затрагивают некоторых героев из книги «Книжный магазинчик счастья». Здесь мы можем увидеть, как сложилась жизнь Нины после замужества и как она справляется со своей небольшой книжной лавкой. Но все события крутятся вокруг жизни Зои, которая становится няней для детей, которые рано потеряли мать и не знают, как справляться со своими проблемами. Зои является очень позитивным и милым персонажем. В книгах Дженни Колган всегда царит атмосфера уюта, мира и добра. Герои всегда отважно борются с крупными и мелкими проблемами и завоевывают свое место под солнцем. В этой книге Зои предстоит не только решить свои проблемы с сыном, но и помочь другим обрести счастье. Книга очень добрая, дарит хорошее настроение и показывает, что вокруг есть люди, которые всегда готовы помочь, несмотря ни на что. Кроме того, Дженни Колган очень приятно описывает жизнь в небольшом городке.