Продовження пригод провінційного хірурга Якова Ровнєра. В другій частині події відбуваються у місті Кам'янець. Люди гинуть, їх тіла повністю знекровлені. Що ж це? Дії божевільного маніяка? Чи легенди про упирів виявилися правдою? Саме це й намагається з'ясувати Яків. *** Свого часу "Пастка для різника" відкрила для мене талант Юрія Даценко і я дуже чекала на продовження історії про хірурга, що вирішив пограти у детектива (досить вдало, до речі). Але друга книга мене трохи розчарувала ... Ідея цікава, подача чудова, читати легко й захопливо. Але фінал... Фінал мене розчарував. Мені не вистачило відповідей на такі питання "Як?". І розборки в кінці, у стилі 90-х мені були зайвими та не цікавими, як на мій смак. *** Одним словом, друга частина трохи програє на фоні першої, але прочитати варто. Бо як не крути, а захопливий сюжет, цікаві персонажі, неймовірні описи архітектури навряд чи залишать вас байдужими.

Мені загалом сподобався дебютний роман Юрія Даценка, тому затягувати із прочитанням його продовження я не стала. "Книга в камені" переносить читача з невеличкого повітового Проскурова до губернського Кам'янця-Подільського. Яків Ровнєр отримує повідомлення від університетського приятеля про незвичні вбивства в Кам'янці, а вже наступного ранку лікареві повідомляють, що його дописувач також загинув. Тож не гаючи часу, герой виїжджає допомагати кам'янецьким поліціянтам, щоб зупинити вбивства та схопити злочинця. До речі, Кам'янець - великий туристичний центр, а старе місто залишилось практично таким же, як і під час дії книжки. Тому значно більше читачів зможуть упізнати місця, які згадує автор. Ну люблю я таке. Коли герой іде по вулиці, зауважує якусь будівлю, чи фонтан, чи ще щось подібне, а ти можеш сказати, що теж там гуляла і все це бачила. Хоча я все одно за те, аби в книжках цієї серії малювали мапи. Другий роман так само добре написаний і такий же захопливий, як і перший. Тут теж багато класного екшну і вас постійно переслідуватиме відчуття, що героєві загрожує реальна небезпека. При цьому автор продовжує розкривати вже знайомих персонажів, а також вводить нових, не менш цікавих. Чого тільки один отець Олексій вартий. Крім того, мені дуже сподобалось, що Даценко став куди обережніший з містичними елементами. У "Пастці для різника" без будь-яких передумов, які могли б вказати читачеві, що тут якщо не фентезійний світ, то принаймні магічний реалізм, автор поламав до бісової матері увесь сеттинг, передавши героєві важливу інформацію про вбивцю вустами...ворожки. Це ніяк не пояснили, а герої, які і самі явно бачили цю сюжетну діряху, заявляють прямо, що їм плювати, хто і як ці дані передав. Вони вже натягнули сову на глобус, тобто розповідь медіума на матеріали справи, і їм все подобається. Тут же, на відміну від першого роману, у центрі сюжету немало-небагато багатовікове протистояння між вампірами та вовкулаками. Однак читачам запропоновано не лише містичне, а і цілком раціональне пояснення більшості подій. А там уже ви самі собі вирішуєте, який варіант вам ближчий. Видання точнісінько таке, як у першої книги. Той же формат, офсетний папір, шрифт і навіть арт з обкладинки дуже схожий. Приємно, що видавництво дбає про серійний вигляд книг, а не друкує їх казна як. У КСД ця проблема частенько виникає. Книжку можу рекомендувати. До речі, читати перший роман не обов'язково, "Книга в камені" - цілком самостійний твір.

Я з тих читачів, хто від "Пастки для різника" був у захваті. Жвавий сюжет, харизматичний головний герой, яскраві допоміжні персонажі, які надовго залишаються в пам'яті, цікава інтрига, мальовничі пейзажі Проскуріва... словом, це був саме той ретро-детектив, якого так бракувало українській літературі. Тому на другу книгу Юрія Даценка я чекала з нетерпінням... Але того захвату, що від "Пастки...", на жаль, не відчула. Так, це знову Яків Ровнєр, але тепер місце дії - Кам'янець, а головні події зосереджені довкола ворожнечі представників двох таємних спільнот і їхньої боротьби за право володіти таким собі манускриптом. Що, вам теж здається, що це вже десь було?.. Схоже, лаври Дена Брауна не дають комусь спокою... Містика, відверто кажучи, здалася мені трохи притягнутою за вуха. Так само, як і "історичні" вставки - вони вигулькують посеред тексту і незлецьки розпорошують увагу. Засмутила відсутність по-справжньому цілісних і яскравих жіночих персонажів і якась трохи надмірна кровожерливість. Словом, міцна комерційна література. Але хочеться сподіватися, що автор зуміє вчасно зупинитися.