Книга Судного дня Конні Вілліс Для мене книга залишила дуже суперечливі і неоднозначні враження. Якщо сюжетна лінія яка відбувалась в Середньовіччі чіпляла, була драматичною і атмосяерною то дії, що відбувались в майбутньому якась дурня. Авторка чи намагалсь зіграти на контрасті і ддати в майбутнє/сьогодення гіперболізованих подій, щоб висміяти бюрократію чи що, я не наю. Не вловила іронії. Тому оті всі мельтишіння коли намагались виправити ситуацію і паралельно боролись із своїми викликами мене лише драконили. Бо виглядало по дитячому. А от якби залишили лише лінію мандрівниці в часі то це був би однозначний захват. Дуже цікаво написано, хоча книга ні разу не про екшн і стрімкий розвиток. Тому це теж ваховуйте при виборі читання. Ківрін студентка історичного факультету яка виборола собі право мандрівки в середньовіччя. До неї там нікого ще не було адже цей час має десятку по небезпечності. Проте пару маніпуляцій і підписів і хоп - небезпечне стає нормлаьним. Здається дівчина прорахувала все і хвороби і небезпеку, тому захищена від всього. Але чи справді прорахували все?

Скажу чесно, книга читається досить важко та доволі таки повільно. Це не та книга яка читається залпом та за пару днів. Були такі моменти, емоційно важкі та сумні, що треба було відкласти книгу та просто перетравити, обміркувати та прийняти прочитане. Сам сюжет розвивається поступово, шалена динаміка у книзі повністю відсутня. Також текст дуже перенасичений деталями, у якому просто в'язнеш під час читання. Довгі та деталізовані описи природи, зовнішнього вигляду людей, одягу, дорог, споруд та їх оздоблення з вулиці та з середині, та як проводяться тогочасні звичаї та церемонії. Авторка робить неймовірно детальні та яскраві описи середньовіччя, що читаючи прям відчуваєш атмосферу тих далеких часів. Також у книзі багато діалогів, довгих діалогів, у яких все розжоване до дрібниць, проговорюють пару раз одне й те саме, та ще й додатково, співрозмовник обмірковує свою відповідь у голові. Спочатку це трохи набридало та заважало швидкому читанню, але потім звикаєш до такої манери письма та далі просто насолоджуєшся книгою. Цікавий сюжет, гарно прописані персонажі. Повне зануренням у історію. Книга має дві сюжетні лінії. Обидві цікаві, атмосферні та з поступово наростаючим напруженням, по мірі розвитку сюжету. Кожна має своїх дійових осіб, за пригодами яких дуже приємно спостерігати, та за долю яких переймаєшся. Книга залишила приємні враження, не всі вони позитивні, та й сама історія не дуже радісна. Був момент коли просто хотілось відкласти книгу, десь після двохсот сторінок, але я радий що цього не зробив. Бо попри всі недоліки та занадто похмуру атмосферу, це була неймовірна цікава подорож у минуле.

У центрі сюжету історики майбутнього, які подорожують у минуле для наукових досліджень, але експеримент іде не за планом, і героїня опиняється в Англії часів середньовічної катастрофи. Паралельно сучасність стикається з власною кризою, що поступово віддзеркалює події минулого. Історія поєднує наукову фантастику з дуже людським поглядом на страх, відповідальність і співчуття. Для мене цей роман вражає не ідеєю подорожей у часі, а емоційною вагою того, що відбувається - дрібні сцени, діалоги і побутові деталі роблять трагедію відчутною і майже фізично близькою. Читання повільне, але навмисне - напруга наростає поступово, а фінал залишає сильне, гірке і водночас очищувальне враження.