Небовись – перший роман з підліткового фантастичного циклу про дівчинку Спенсу, яка стає справжньою войовницею і захисницею людей, котрі майже все її життя її призирали через вчинок її батька в далекому минулому. Але дівчинка, не зважаючи ні на що, вірить, що її батько – герой, а тому, що сталося, має бути інше пояснення. І вона не здається. Сандерсон майстер створювати нові світи. І нехай тут швидше фантастика, аніж фентезі, це явно найкращий некосмерівський проект автора. Разом зі Спенсою читач подолає тяжкий шлях від презирства до визнання, знайде нових друзів і відповіді на свої запитання. Просто не можна не перейнятися її оптимізмом і рішучістю! Але часто відповіді породжують нові запитання, а подолання однієї перешкоди лише відкриває шлях до іншої, подекуди, більш значущої. І ще, в цій книзі буде М-Бот. Само по собі це додає +100 до рекомендацій! Хто це? Ну, тут як сам Сандерсон каже: RAFO – прочитай і дізнаєшся. Але якщо все ж вирішите познайомитися з М-Ботом, не забудьте переглянути енциклопедію про гриби. І захватіть з собою декілька штук. Повірте, Ви не пошкодуєте)))

«Небовись» — це роман про зухвалість мрії, написаний мовою, що бринить, наче метал у грозі. Сандерсон не просто розповідає історію — він виплавляє зі слів небо, у якому кожен рядок дихає рухом і прагненням прорватися крізь страх. Його світ сповнений гулу двигунів і шепоту сумнівів, але саме з цієї какофонії виростає чистий, майже болісний голос волі. Ідеї — не повчальні, а живі: про межі, які існують лише доти, доки ти в них віриш.

Десь там щось здохло в лісі, бо я нарешті пишу відгук на Небовись! Вибрала ото в книгарні щось вбивче дороге знову, хоча годинами прицінювала на подешевше... Але не жалкую ні секундою. Небовись на 120% попала в мій настрій і на 98% зосередила в собі все, що я люблю. YA фантастика, про доньку пілота-боягуза, що мріє усім доказати на що вона здатна й спростувати чутки про батька. Енергійна, агресивна, вперта Дзиґа так нагадує мені мене, що аж ніяково. Зорельоти, польоти, таємниці, нюанси світобудови, дружба... Чарівний улюблений коктейль. Персонажі западають в серденько, а їх розвиток навіть в межах однієї книги вражає. Серед моїх улюбленців Принда з його "нетиповою мажорністю" та відповідальністю лідера, а також моя зіронька — М-Бот. Бийте мене камінням, але М-Бота я полюбила більше ніж Терна. Терн, може, крутий і саркастичний. Але наївний, трохи загублений, але при цьому дуже дотепний зорельот невимовно милий. Встояти було неможливо. Я сильно рефлекснула світобачення героїв і зміну пріоретів Дзиґи. Питання страху та патріотизму відлунювало у мене десь всередині. Мені боліла та мрія Спенси стати геройкою і її розбиття о реальність втрат. На диво, мені також дуже сподобався переклад та оформлення книги, тому вирує в голові думка почекати продовження українською, але не впевнена, що зможу стримувати так довго. Мене затягнуло😅 Але! Якщо Дзиґа і Принда не будуть разом, то нашо це все? Каже моя романтична половина... Мої другі 5 зірочок за рік. Рекомендую фанатам легкої пригодницької фантастики.