Гг класно одне одного підтримують, це добре. У них нема типової динаміки ромкомів, що гг мовчазний закритий. Тобто, він такий, але з нею він не веде себе так. Єдине що мене вибісило що вони перестали спілкуватися через поцілунок. Плюс ще мінус що вони не могли поговорити ДВАНАДЦЯТЬ РОКІВ ПРО СВОЇ ПОЧУТТЯ. У книги літній вайб, багато відпусток і це так дивно читати на фоні комендантської. Водночас знаєте, це книга, де лейтмотивом тягнеться що гг відчуває самотність і з допомогою подорожей пробує закрити потребу (як виходить вже читати треба). А от Алекс (чгг) цікавіший. Він має хорошу передісторію і я б хотіла сильніше розкрити цей конфлікт, але вже як є. Стиль письма таке собі. Постільна сцена теж таке собі. Тому для мене ця книжка слабша за Пляжне чтиво (я після неї ревіла через ментал брейкдаун). Ну в цілому непогано зрештою. Просто посередньо, якби менше зосередились на подорожах і більше показували проблеми, то було б краще, але вже як є.

Книга в саме серце) історія Поппі та Алекса здавалася б дуже типовою і передбачуваною, але настільки захоплюючою, що просто неможливо зупинитися читати. У авторки дуже легкі книги з не менш легким і невимушеним сюжетом. Поки що жодна з книг не розчарувала.