"Ключ від Позасвіття" - фентезійна повість для дітей від шведських письменників Альбін і Карін Альвтеген. Лінус - 12-річний хлопчик, він має маму і сестру-близнючку, яка не така, як усі, що не заважає Лінусу любити Ліннею. На відміну від батька, який не стерпів труднощів і пішов з сім'ї. Їхня матір архітектор, і коли їм пропонують влітку пожити в старезному таємничому будинку поза цивілізацією, жінка з радістю погоджується. Будинок не такий простий, як може здатися. Нежилий, але в ньому ніби хтось ходить. Дивні картини, які віддзеркалюють реальність. Астрономічні моделі планет, про які нічого не відомо, і взагалі хтозна, чи вони існують. Ключ під долівкою, і рука, яка висувається і забирає ключ. Це зав'язка, схожа на підводку до жахастика. На щастя, далі йде не жахастик, а фентезі, моторошне, але, безперечно, фентезі. Лінус потрапляє в іншу реальність, яку називають Позасвіттям. Там його чекають зустрічі, яких не могло би бути, а також страшні пригоди і виживання. І, звичайно, спасіння світів шляхом закривання Дверей. Страшенно сподобались фантастичні створіння в Позасвітті, не менш ніж стосунки між братом і сестрою, перемагання себе і власних страхів, сміливість і доброта головного героя. А ще "Ключ від Позасвіття" трішки нагадав мотиви Лускунчика, така собі романтична (я про стиль, а не про кохання) містика. Мене зацікавило те, що історія родом зі Скандинавії, а також те, що вийшла в чудовій серії "Дивовижні світи", яка милує зір що красивими палітурками, що цікавим змістом. Так сталося і тепер. Не скажу, що ця крихітка-книжка вразила мене так само, як історії Діани Вінн Джонс, але читається на одному подиху, і сприймається радше як мультик. Якби прочитала років в 8-9, пищала б від захвату.

Люблю, коли книги нагадують щось, що вже читав і бачив, але водночас розповідають свою, особливу історію. І ще люблю, коли дитяча книга ніби виховує, але робить це невимушено, між рядками, не вбиваючи істини у мозок, наче цвяхи. «Ключ від позасвіття» саме така книга. Мабуть, важко вигадати щось нове про старі будинки у глушині, тому під час читання будуть згадуватися «Ключі Локків» (ця історія, мабуть, особливо, бо тут теж є ключ, хоча й усього один) та «Хроніки Спайдервіка» і ще, можливо, безліч схожих сюжетів. Але «Ключ від позасвіття» не вторинне переписування, ні. По-перше, головні герої відрізняються від звичних братів та сестер, що вічно сваряться і знаходять порозуміння лише потім, через низку пригод - Лінус любить та дбає про сестру від початку, без примусу. По-друге, читач разом із хлопцем переживе безліч пригод - здавалося б, книжка тоненька, але дуже насичена подіями, нудьгувати не доведеться. Ніби два з половиною томи «Володаря перснів» стиснуті у 152 сторінки - і це лише на користь. Єдине, чим можна дорікнути авторам - у книги явно повинно бути продовження, бо дещо залишилося незавершеним.