Мішель Фейбер був знайомий мені насамперед завдяки своєму масштабному творові "Багряна пелюстка і біла", і до цієї книги я дійшла не відразу, побоюючись, що автор не сподобається мені в новому жанрі. Але ні. Книга чудова. Майбутнє. Земля. Пітер Лі - священик, і його дружина Беатріс прощаються в аеропорту. Атмосфера смутку і непозбувної біди, ніби вони прощаються не на час, а на зовсім. Пітер має місію - на іншій планеті, названій Оазою, працювати духовним наставником в тубільців. Цим оперує таємнича організація АМІК - щось середнє між колонізаторами і партійним угрупованням. Планета дивна, жителі ще дивніші, працівники АМІКУ - взагалі унікальні. Поки Пітер на планеті, рідна Земля йде до загибелі, і Пітеру варто зрозуміти, навіщо він на Оазі, і в чому справді його місія. Пітер - священий, без освіти, в минулому - наркоман. Це дивовижний приклад того, як приреченість і залежність можна побороти, знайшовши у собі джерело сили, і як набути сенсу життя у поширенні віри серед людей. Читається повільно. Цю історію не ковтнеш на раз. Я розтягувала, обдумувала, аналізувала. Дуже цікаві позасюжетні вставки і роздуми. Дуже раджу поціновувачам антрополігічних філософських творів.

Будь-хто з начитаних рецензентів, прочитавши "Книгу дивних нових речей" (Сама назва як вабить!!), захоче порівняти то із "Солярисом", то з "Гіперіоном". А порівнювати не варто. Тому, що гарний переклад, - дякую за працю перекладачу, треба щоб за це пташине молоко видавали за шкідливість праці, аж на 650 сторінок і все одно не пройняло. Так, від самого початку починався стиль, стиль викладення інтриги, фантастичний задум - про такі авторські чесноти думалося саме завдяки перекладачу... Однак ... герой зіткнувся з дитинячою цивілізацією, автор теж вирішив не гратися у стилі там всякі, приваблення читача - і погнали вони такого нудного драпача з фантастичного жанру, у якому й задумувалася ця книга... Аж курява стояла. Відверто скажу, я нічого не втратив, зупинившись посеред 425 с., і перегорнувши останніх 25. Це не фантастика - не обманюйте Якабу та інші розповсюджувачі книжкової продукції. Це напів притчева, напів слабосила потуга автора показати якісь християнські замашки. Такого добра, тільки у 3-10 разів менше друкують конкретні християнські конфесії під своїм благословенням та грифом "реілігійна" література.

Це така собі соціально-філософська затишна фантастика, де фантастичне є просто тлом. А може це якась притча - тоді все складніше. Фейбер витратив на цей твір близько 10 років. Маємо подружжя шалено закоханих одне в одного християн. Плюс кіт. У кожного в минулому складний період (не впевнена щодо кота, але у нього точно жахливе майбутнє). Чоловік проходить співбесіду на посаду пастора для інопланетян. Оазяни дуже хочуть хочуть вивчати Книгу дивних нових речей і називають себе Обожнювачами Ісуса (отут смішно, правда?). І поки Пітер на Оазі адаптує для тубільців Біблію, на Землі відбувається низка катастроф, що стає справжнім випробуванням для його дружини (а вона ще й підступно завагітніла перед його відльотом). У тексті досить натяків на якісь таємничі чи моторошні моменти і відкритий фінал. Але автор, здається, сказав, що з писаниною покінчено («Я думаю, я написав про усі речі, про які мусив написати. Думаю, я досяг межі»), так що покладаємося на власну фантазію. Бонус! - частина тексту написана оазійською і ви точно зможете це прочитати)