Читання цієї книги стало справжнім викликом для мене. Почала я її у світі, де є Девід Лінч, а завершила в світі, де його немає. Здавалося б, не така вже й втрата — чужа людина, на іншому континенті. Але смерть Лінча вразила багатьох, хто ріс на його фільмах, для кого його творчість була частиною життя, і мене в тому числі. Скільки людина може втратити, перш ніж перестане бути собою і перетвориться на когось іншого? Крім того, читання книги дуже сповільнювало жагуче бажання передивитися фільм, про створення якого розповідав прочитаний розділ. Я ще проскочила Гумкоголового та Людину-слона, але всі інші фільми довелося переглядати. Інакше книга просто відмовлялася читатися далі. Єдине, що Дюну я не дивилася раніше — і не буду. Сам Лінч вважав, що "продався" заради цього фільму, і кінцевим результатом півторарічних зйомок був невдоволений. Жанр біографій сам по собі специфічний, і зрозуміло, що біографії знаменитих осіб можна радити лише тим, хто шанує творчість описуваної особи. Тож радити нікому не буду, але собі тихо радію, що зі мною сталася і ця книга, і сам Лінч. Дякую тобі, Девіде. До зустрічі у твоїх фільмах.

Якість друку просто захоплює. Береш книгу в руки - і насолоджуєшся. Гортаєш сторінки, дивишся фото (їх тут виявилось не так багато, як я очікувала), згадуєш улюблені фільми. Загалом, прочитавши перед цим "Пригоди Тома Сойєра" і побачивши на обкладинці фото маленького хлопця, я очікувала від книги більш яскравих спогадів Лінча про дитинство в Америці 50-х, дорослішання і творчість в цікавій художній обробці (Марк Твен також працював журналістом, але, як з'ясувалося, не кожен журналіст може бути письменником). А виявилось все якось поверхово... Можливо, розповідь про дитинство і була найяскравішою в цій книзі. А далі скупі замітки з ким і коли він познайомився, до яких нових знайомств це призвело і які проекти він робив з тими чи з іншими людьми. І всі ці люди як один казали, який Лінч "гарний хлопець". Перелік його жінок, народження дітей - все сухо і не цікаво. Ніби дивишся різні відео на ютубі з його інтерв'ю чи читаєш Вікіпедію. Чесно кажучи, дочитувала з трудом. Не було цікаво... Якихось виробничих подробиць у книзі немає, розширеної художньої розповіді про задум фільмів - також. Я розумію, як режисер він не повинен пояснювати свої твори, але для того ж там і було задіяні безліч людей, розповіді яких можна було оформити більш творчо і цікаво.