Щось тут перегукується з "Депеш Мод" Жадана, може, дійсно українська молодь 90-х жила в секс-драгс-рокенрольному режимі, я не знаю, я тоді тільки-но народилася, навряд чи відчув це на власному досвіді й Сергій Мартинюк, який лише на 4 роки старший за мене. Невибаглива роуд-сторі, у більшій частині якої ми маємо можливість спостерігати та знайомитися з героями у низці тих швидкоплинних подій, які стаються з ними в поїздці. Здається, що оповідач потрібен, аби всього лише описати нам життя Пі, дуже пафосного молодика (особисто мені не сподобалось, що Пі вийшов якийсь надто книжний, спілкується лише цитатами, типу, з пабліку "слово пацана"), все ж цей неприємний персонаж дивом зазнає метаморфоз. Але для мене перлина цієї книги - колекція спогадів, які близькі чи не кожній дитині чи підлітку 90-х, - касети, журнали, ігри, поп-гурти, жуйки... Видно, що їх автор збирав так же прискіпливо як і влучні висловлювання, з тією різницею, що спогади принесли мені посмішку і якісь почуття ностальгії, а висловлювання лише втомили.