Нелегко читати новели В. Стефаника, тому що він, за словами класика, пише «коротко, сильно і страшно». Але їх треба-таки читати, співпереживаючи. Бо лише так, боліючи разом з автором та героями його творів, не даємо загрубіти й зачерствіти нашим душам і серцям, залишаючи їх відкритими для добра, співчуття й милосердя.
