Ще зі шкільних років мені запам'яталася пронизлива новела Василя Стефаника під назвою "Камінний хрест". Цей твір, присвячений темі еміграції, надзвичайно влучно передає переживання головних героїв, які мають залишити рідний край та переїхати жити до Америки. Все життя Івана Дідуха пройшло у роботі. Він не звик сидіти без діла, постійно працював у полі, попри те, що йому заважав величезний горб. Жити на Батьківщині було важко, працювати також, бо не один будяк забив Іван собі у п'яти, однак тут все було рідним, до всього чоловік встиг звикнути і прикипіти серцем, тому звістка про те, що він має залишити своє рідне село, стала для нього несподіванкою і справжнім ударом. Найбільш зворушливою сценою новели є момент прощання родини Дідухів зі своєю маленькою батьківщиною, коли односельці проводжають майбутніх емігрантів, а Іван зупиняється біля камінного хреста, який був встановлений ним на горі, і каже своїй жінці: "Видиш, стара, наш хрестик? Там є відбито і твоє намено". Камінний хрест у даному випадку є красномовним символом важкого життя простих людей. Він свідчить про те, що Дідух, покидаючи рідне село, наче поховав себе заживо, поставивши на собі хрест. Рекомендую кожному прочитати цю новелу. Недаремно старшокласники вивчають цей твір у школі, адже це наша історія, це розповідь про долю нашого народу, про те, як жили наші пращури, а отже, це те, що має знати і поважати кожен українець.