Анотація «Калеб Траскман. Книга 2. Це було двічі», Франк Тільє

У 2008 році у маленькому гірському містечку Сагас трапляється трагедія — сімнадцятирічна Жулі зникає безвісти, залишивши лише свій велосипед, схований біля дерева. Батько зниклої, лейтенант жандармерії Габрієль Москато, починає відчайдушне розслідування, що приводить чоловіка до готелю «Фалез». Там, виснажений місяцем марних пошуків, чоловік нарешті засинає. Посеред ночі його раптово будять глухі удари об вікно. Але це найменш дивна річ, адже Габрієль розуміє, що він знаходиться у зовсім іншій кімнаті. Дезорієнтований, чоловік йде до рецепції, де дізнається, що зараз 2020 рік, і останні дванадцять років стерлися із його пам’яті. Його доньку так і не знайшли, Москато більше не живе у Сагасі, а всі близькі відвернулися від нього, і він гадки немає чому. Габрієлю доведеться заново пройти шлях пошуку, адже він ніколи не здавався у спробах знайти доньку.

Про книгу «Калеб Траскман. Книга 2. Це було двічі»

Зараз справу веде Пол, колишній колега й друг Габрієля. У день, коли Москато втрачає пам’ять, на березі річки у Сагасі знаходять тіло молодої жінки. Це стає несподіваним проривом у розслідуванні. Щоб дізнатися правду про зникнення Жулі та повернути частину своєї пам'яті, Габрієль вирушає у подорож Європою. Обоє поліцейських швидко занурюються у моторошні пошуки правди, які виведуть їх не тільки на слід Жулі, а й інших зниклих людей. Справа незабаром виявиться складнішою та набагато небезпечнішою, ніж здавалося.

«Це було двічі» є другою книгою у серії трилерів «Калеб Траскман» французького майстра жанру Франка Тільє. Автор знову створює складну структуру, формуючи своєрідний літературний лабіринт. Він використовує закодовані повідомлення та зачіпки, перетворюючи читачів із пасивних спостерігачів на активних учасників страви. Те, що починається як досить класичне розслідування зникнення молодої дівчини в маленькому гірському містечку, поступово перетворюється у моторошну, тривожну та потворну історію, де панує чисте зло. Темп історії швидкий, події відбуваються одна за одною, що створює міцний саспенс.

 Письменник проводить читачів збоченим шляхом людської жорстокості, яку автор висвітлює без прикрас, показуючи ненаситну жагу до найгіршого. Також важливим питанням у романі є пам’ять і те, як вона впливає на ідентичність — Габрієлю доводиться заново віднаходити себе, і все одно він вже ніколи не стане тією людиною, якою був до амнезії. Крім цього, Франк розкриває тему горя та втрати, яка занурює героя у стан одержимості й самознищення. Хоч ця книга і є окремим романом, вона все ж має зв’язок із попередньою частиною «Незавершений рукопис», певні моменти якого стають яснішими у другій книзі. Роман може зацікавити поціновувачів похмурих і напружених трилерів, де потрібно самому докладати зусиль у розгадці справи, щоб повністю все зрозуміти.