Интересно Но кое что изменилось в Хорватии с тех пор Хорватия вошла в ЕС И проблем стало и меньше И больше Стоит прочесть

Різниця в способі життя, цінностях і баченні світу. ... Східна Європа оговтується після повалення кумуністичного режиму і намагається позбутися нав'язливої тіні тоталітарного минулого. Шалено прагне до омріяної Європи і всього того, що за цим стоїть. Але тоталітарний менталітет, старі звички в купі зі слабкою економікою й бідністю, суттєво сповільнюють шлях до ідеальної картинки з телевізору про щасливе життя. Хорватка Славенка Дракуліч запрошує у подорож посткомуністичним Будапештом, Тіраною, Варшавою, Загребою і через призму історичних, політичних, соціальних подій відверто ділиться своїм власним досвідом, спостереженнями, роздумами, рефлексіями, і фантастично розповідає про все це історії. Як на неї вплинула комуністична система, її бідність і мораль з якими вона виросла. Чому давно покинувши Хорватію і маючи забезпечене життя в Австрії, все одно реагує на чарівне слово «розпродаж», «знижка», яке призводить до компульсивної дії обов’язково переглянути товар і щось купити, бо дешево. А якщо купить дорогу річ, то шкодує вдягнути, бо боїться, що вона раптом забрудниться чи знищиться в інший спосіб. Чому здригається лиш від однієї згадки про росію і СРСР. Книга написана ще в 90-х і з того часу багато що змінилося, переосмислилося, але відгомін того минулого, на жаль, чуємо й досі. Думаю, книга буде однаково цікава і для старшого і молодшого покоління. Ті, хто застав комуністичний режим і пам'ятає 90-ті, згадають на смак, на запах і відчують шкірою кожну написану історію. Для молоді буде цікаво проаналізувати минуле і зробити висновки, наскільки актуальною є книжка у наш час.

Я народилася за часів незалежної України й ніколи не мала можливості побачити та відчути комуністичну дійсність. Щодня я зустрічаю людей, що вважають свій виборчий голос марним і неважливим, політику - небезпечною й не вартою довіри річчю, Європу - матір‘ю, яка зобов‘язана рятувати, надавати привілеї - тож я маю можливість відчути наслідки тієї дійсності. Дійсності, за якої люди самі створили собі образ чогось вишуканого, багатого на усе, чого забажаєш, бо у них цього не було. Ми досі продовжуємо жити з тією ментальністю, мріяти про романтизовану реальність Заходу, перекладаючи відповідальність на владу, не розуміючи як працює демократія, якої прагнемо, забуваючи про силу самих людей, що здатні змінювати багато чого у своєму місті, селі, країні. Я надзвичайно захоплююсь творчістю Славенки Дракуліч і вкотре переконуюсь у правдивості цього відвертого письменництва. Раджу і ніяк інакше!