Книга в целом понравилась Ее следовало бы прочесть сторонникам евроинтеграции Не все то золото , что блестит Увы Но евроинтеграция - не панацея от всех проблем и бед

Сум за союзом, за стилем життя, за викривленою історією, приправленою чимось "вєлікім" і багато іншої цікавої для кожного українця інформації у роботі хорватської дослідниці Славенки Дракуліч Авторка вкотре повертається до химерного досвіду країн Східної Європи, іронічно, глибоко та різко демонструє поляризовану європейську дійсність. Її яскрава та жива книжка пояснює нам і нас самих і те, яким може бути майбутнє України в ЄС. "Europe is still a divided continent. In the place of a fallen Berlin wall, there is a chasm between the East and the West", пише авторка, і на жаль, ми це можемо відчути в повній, мірі навіть зараз. Інформація зараз доступна, кордони відкриті, а полиці наповнені різноманітними товарами, та й можливості значно ширші. І хоч останні покоління не застали понять "дефіцити, черги, талони" в комуняцькому розумінні цих слів, і здається, що життя після розпаду союзу починається з нуля, це не так. Не дивно, адже наші батьки не бажають згадувати та говорити про соціалістичне минуле, бо все, чого вони в більшості хочуть – забути його. Якщо одні хочуть забути минуле, інші активно його переписують, то як дізнатися, що власне тоді відбувалося? Завдяки книзі, ми можемо привідкрити завісу часу і спробувати зрозуміти, що пішло "не так" в посткомуністичній сх.Європі. Разом з тим авторка знімає рожеві окуляри і намагається розвіяти ідеалізований образ Заходу Європи. Особливо після притоку іммігрантів у 2015 та 2016. Тут є есе про політику Віктора Орбана, і про питання балканізації регіону; про умовну позначку мешканців сх.Європи, що межує з відчуттям "вторинного класу" та питання сербських іммігрантів. Географія досить широка, тому книга є чудовим путівником для багатьох аспектів регіону. Актуальна для України частина книги обговорює співучасть, яку громадяни фашистських/комуністичних країн відчувають, рухаючи свою історію в майбутнє. Наприклад у Хорватії, де свого часу старі назви вулиць змінили, щоб відобразити зміну влади від комунізму до демократії. Відгук сумбурний, бо і враження максимально різні, кожне есе розкриває світ через призму не тільки колективного, а й дуже особистого.

Відома журналістка та письменниця Славенка Дракуліч надзвичайна інтелектуалка двадцять першого століття, зануритись у її світ і почерпнути хвилю роздумів можна завдяки її проникливим есеям. "Кафе Європа. Повернення. Як пережити посткомунізм" - це аналіз сучасних європейських країн опісля тридцятилітнього повалення комунізму. Чи за останні тридцять років нам вдалось подолати привид тоталітаризму і встановити демократію у повному розумінні, а чи лише примарну? Авторка, як завжди, проводить зріз економічної та політичної ситуації на прикладі країн Балкан, а також Східної та Центральної Європи, не оминаючи сучасну ситуацію в Україні. І ніби червоною ниткою крізь усю збірку йде тема - неможливості забуття і повернення до важких злочинів і пригнічення в яке були загнані чисельні народи, позбавленні незалежності десятки держав. Славенка Дракуліч наголошує, що привид комунізму і терору ще нависає над нами, не до кінця подоланий і часто просто завуальований під демократичні цінності. Мені імпонує, як авторка ілюструє важливі віхи в історії цілої країни на особистому прикладі, своїх рідних чи друзів. Таким чином ніби наближує читача до повноцінного занурення в контекст своїх розповідей. "Розрив, про який я думаю, згадуючи 1989 рік, - це розрив між історією і фантазією. Східну Європу тоді накрила своєрідна невинна наївність, сподівання, що крах комунізму якимось чином гарантуватиме нам вічно щасливе життя."