Повість увійшла до довгого списку номінантів щорічної премії України "Книга року ВВС-2012″. Повість приваблює легким невимушеним гумором, тонкою іронією. У центрі твору - майбутній педагог Юрій Юрійович, наділений неабияким педагогічним та виховним хистом, якому позаздрили б і В. Сухомлинський, і А. Макаренко. Чого тільки варті методи виховання, до речі, дієві, підростаючого покоління, які активно використовував Юрій Юрійович в оздоровчих таборах! Саме йому завжди діставалися найскладніші, неконтрольовані загони, з якими він завжди знаходив спільну мову. Навіть шибайголови з дитбудинку поважали і трохи побоювались свого вожатого. У творі велика кількість смішних ситуацій, як от: хлопчаки радше бігли б до фізрука виконувати понаднормативні вправи, або виконували будь-яку фізичну роботу, аби не читати страшні книги, що Юрій Юрійович їх використовував як вид покарання: "Дивись, який багатий вибір: "Фрідріх Ніцше "Антихрист", .... Альбер Камю "Міф про Сізіфа. Есе про абсурд", ...., Жан-Поль Сартр "Екзистенціалізм - це гуманізм". Тєлєвной, ти знаєш, що таке гуманізм? Тєлік, якому стало недобре від самих тільки прізвищ і назв, що таке гуманізм, не знав". Хлопець зі сльозами на очах читав оті незрозумілі книги і благав вожатого, щоб той дозволив замість читання вимити підлогу чи позбирати папірці. Трохи згодом Юрію Юрійовичу довелося працювати в газеті, де на нього чекали випробовування чесністю, витримкою, відповідальністю. Події у повісті відбуваються у 90-тих роках. Сам письменник говорить про те, що його персонаж аполітичний, а тому живе своїм особистим життям, не надто переймаючись тим, що відбувається в країні. Попереду у Юрія Юрійовича емоційні піднесення і розчарування, перемоги і поразки, кохання, втрати, переїзд до іншої країни. Гумор, жваві діалоги, динамізм сюжету - ті складові, завдяки яким твір читається легко і швидко.