Я би хотіла, щоби якомога більше людей прочитали цю книгу. Вона має особливий настрій. Початок повісті занурює у тяжкі спогади, там коже знайде свої спогади про лютий-березень 2022 року. Та авторка дуже точно і тонко веде читача у світ емоцій, у світ мрій, у світ надії. Помережаний віршами текст настільки тонкий і чутливий, що просто візуально виринають персонажі, ніби дивишся кіно… у тексті немає жодної назви населених пунктів (окрім рідного міста головної героїні, Нової Каховки) і дат, але тут є набагато важливіше- емоції, внутрішня сила, сила любові, віра і надія, а також красиві вірші. Книга мені дуже сподобалась, вона не може бути прочитана похапцем, її треба прожити. Дякую за повість!

Книга наповнена магією тепла й щастя. Я відчувала і проживала всі моменти разом з Ярою. Тішуся, що саме танці стали її світлом серед темряви. Мені це неймовірно відгукнулося. Вірші - окремий вид мистецтва в цій історії! Вони чудово доповнюють її й ніби дозволяють сприйняти на більш глибинному, чуттєвому рівні. Під час прочитання не раз ловила себе на думці, що вчинила б так само, як Яра. Дуже емоційно відчувався епізод про новину, пов'язану з татом. Історію пронизує сильна й водночас ніжна хвиля любові й довіри. Вона не дає втратити надію й веде читача, як маяк у темному морі. Дякую дуже Марусі за цю щемку, важливу й затишну історію!

Книга дарує надію та доводить, що важкі речі можна пережити – навіть коли тобі щойно сімнадцять, навіть коли ти не знаєш, як, навіть коли все, що ти вмієш у житті – кружляти в танці. Чудова історія про дорослішання та війну!