Легкою мовою про таке болюче. Мені чомусь було дуже важко читати, ще й не можу сприймати коли імена, назви країни, яка не заслуговує на таке пишуться з великої літери. Розумію, що література і так має бути, але не можу з цим змиритися. Важко навіть уявити весь той біль який відчували і відчувають люди, коли бачуть як руйнується таке гарне місто.

"Як Ти там?" розповідає про перший рік війни і дуже вдало поєднує щасливі спогади з дитинства журналістки та болючі сторінки сьогодення і для її родини, і для усіх нас. Цей роман написаний у формі щоденника. І, як мені здалося, ця його форма робить переживання авторки ближчими до читача. Книга написана легко, доступно і передає увесь біль та емоції пересічних харків'ян: тих, які змушені були покинути свої домівки в страху за своїх дітей, і тих, хто залишився "віч на віч" з небезпекою постійних обстрілів та близької смерті. І, водночас, незважаючи на все те горе, яке письменниці довелося за той перший рік пережити, їй все таки вдається заразити нас своїм безмежним оптимізмом та вселити віру в майбутню Перемогу.

Як Ти там?" розповідає про перший рік війни і дуже вдало поєднує щасливі спогади з дитинства журналістки та болючі сторінки сьогодення і для її родини, і для усіх нас. Цей роман написаний у формі щоденника. І, як мені здалося, ця його форма робить переживання авторки ближчими до читача. Книга написана легко, доступно і передає увесь біль та емоції пересічних харків'ян: тих, які змушені були покинути свої домівки в страху за своїх дітей, і тих, хто залишився "віч на віч" з небезпекою постійних обстрілів та близької смерті. І, водночас, незважаючи на все те горе, яке письменниці довелося за той перший рік пережити, їй все таки вдається заразити нас своїм безмежним оптимізмом та вселити віру в майбутню Перемогу.