Після Помаранчевої революції, а особливо після Революції Гідності стало більше видимого патріотизму: українська мова дедалі частіше звучить у повсякденному житті; побільшало національних прапорів, українських пісень, вишиванок. Навіть звернення до Бога частіше лунають рідною мовою. Гасла «Слава Україні!», «Героям Слава!», «Смерть ворогам!» стали частиною публічного простору – це закономірно й справедливо. Та, на жаль, специфічні вади українського суспільства нікуди не поділися. За роки незалежності вони зміцніли, стали звичними для багатьох – і нині виникає питання: «Що із цим робити?»

Український журналіст Дмитро Гордон часто використовує метафору про сусіда із сокирою, який увірвався до чужої квартири й диктує свої правила. За наявності мудрого господаря, міцних дверей і надійного захисту, сучасної сигналізації та добре вгодованого й навченого пса такий сусід не насмілився б переступити поріг із сокирою в руках…

Книга про внутрішні кордони, здатність до спротиву й сміливість називати речі своїми іменами. У творі немає простих відповідей, натомість він змушує читача дивитися чесно – на себе, на суспільство й на час, у якому ми живемо.