Книга читається легко - як розмова з давнім другом, який ділиться емоціями і особистим досвідом. Події розвиваються у Києві, Андрій грав на дуже високому рівні, знає особисто багатьох дуже впливових людей. Це Автобіографія: 4 шлюби, спорт, шалені 90ті і перший мільйон $ у 25 років, падіння, робота по найму і кар’єра у великій корпоративній структурі, як і досвід злету і падіння як мажоритарного власника банку. Про саму втрату банку - від сили сторінок 30, і то все якось стисло і завуальовано… Я думаю що це через впливових опонентів і судову справу, яку Андрій ще досі не виграв.( його звинувачують у розкраданні 25 млн $ коштів банку “Національний Кредит” ). У мене немає причин не довіряти Андрію і його написаній історії, адже оббрехати можна будь-яку людину (сам неодноразово був жертвою заздрісників). Але і самовіддано вірити всьому, що описано у книзі я не став. Що можу сказати точно - це історія важкої праці, драйвового багатогранного успіху, “хапання Бога за бороду” і як наслідок - карколомного падіння, це історія зради, невиправданих очікувань, невірних дій і тяжких болючих уроків з гірких помилок. Сподобалось, що навіть за найбільші втрати і хибні кроки - Андрій завжди бере відповідальність на себе. І дає собі і читачу обіцянку ще стати на ноги, засвоївши уроки. ( “без падінь злети неможливі” ) Книга не надто мотивує до активних дій, швидше вчить ЩО НЕ ВАРТО РОБИТИ і що майже ніколи не варто довіряти нікому, адже “95% вашого оточення - це підлабузники і прихвосні, які зацікавлені щось від вас отримати”. Вкрай неприємно було читати про рейдерські захвати, безпринципність дій партнерів і опонентів, але я думаю що місцями це справжні реалії ведення бізнесу у нашій (поки що) не дуже правовій державі. (коли рейдери і органи влади - одна команда). “Законність як така немає взагалі нічого спільного із судом” Втім, книжка точно мотивує впустити у своє життя успіх у всій його багатогранності - і сім’я, і бізнес, і спорт. Цитата, яка дуже сподобалась і з якиою я погоджуюсь : “Цінуйте людей не за навички, а за ставлення до справи”. “Завдання менеджера і власника - не допустити ситуації, за якої найманий працівник виявиться незамінним. Мета ж найманця, навпаки, - стати незамінним”.

Сама история хорошо и интересно написана, кажется, что это не биография, а сценарий какого-нибудь фильма. Чем-то похоже на "Духлес" и другие книги Минаева (может, потому, что большая часть истории про лихие девяностые-двухтысячные) Прочитала эту книгу не как биографию, а как интересную художественную книгу:) Рассказ про потерю банка только в двух главах на 30 страницах, и то вся история как-то скомкано рассказана, и все сводится к тому, что не надо доверять всем и смешивать дружбу и деньги. Еще непонятно было, например, что такое пут-опцион. Большая часть книги - это описание его отношений и семьи, с детьми и женами, а также про его занятие спортом. Книга не мотивирует заниматься банковским делом, или вообще развивать бизнес в нашей стране. С намного большей любовью автор рассказывает о спорте, и думаешь: “А может и себе марафон пробежать?”. На страницах про теракт на Бостонском марафоне даже навернулись слезы. А еще задумалась над тем, что если хочешь добиться успеха в каком-то спорте, нужно нанимать тренера. Еще удивлялась, что знакомый нанял “тренера по бегу”. Первые мысли были: “что, тренер по бегу? Зачем кому-то нужно, чтобы его учили правильно бегать?”

Це вперше мені довелося читати книгу, написану українським підприємцем. Андрій Оністрат побудував стрімку кар'єру в галузі банкінгу і навіть придбав собі банк, яким ніби ефективно управляв, однак бізнес - річ доволі специфічна, особливо в українських реаліях, тому невдовзі його втратив. Це автобіографічна книга, до якої окрім історії з бізнесом, входять також розповіді про спорт. Так, Андрій Оністрат також і спортсмен, який пробував себе у тенісі, плаванні, мотоспорті, однак спортом свого життя обрав саме біг. Про специфіку участі в марафонах, підготовку, травми і все таке інше також розповість ця книга. Ну, і третьої її складовою є родинна. Автор ділиться спогадами про свої намагання облаштувати власне сімейне гніздо, про неготовність, про невідповідність жінок його очікуванням, про виховання дітей і таке інше. Особисто для мене саме ця складова книги виявилася найменш цікавою, особисті справи кожного на те й особисті. Але те, що автор вирішив так чесно і якнайповніше розповісти про своє життя, включивши до книги і особисте, безперечно, варте поваги. Не знаю, чи стала ця книга для мене мотиваційною. Дуже цікаво було дізнатися про те, як творилася українська банківська система у пострадянський і вже в сучасний період, але є такі речі, про які, здається, краще й не знати, бо це дуже сильно демотивує.