Я не дивилася АйКарлі і Сем і Кет і про Дженнетт взагалі нічого не знала до новин про мемуарах, тому толком і не знала чого очікувати. У результаті я просто шокована тим, через що пройшла Дженнетт і щиро бажаю їй благополуччя в подальшому житті. Написано дуже добре, що стало для мене великим сюрпризом. Перші 20% я взагалі постійно нагадувала собі, що читаю не художню вигадку, а реальні події з життя авторки. Насправді, ці мемуари змусили мене ще більше цінувати мої стосунки з мамою. Про ті муки, через які пройшла Дженнетт через свою егоїстичну та істеричну матір, було некомфортно читати і я рада, що тема аб'юзивних батьків обговорюється. Звичайно, крім сімейних проблем тут і проливається трохи світла на експлуатацію дітей та підлітків у Голлівуді, зокрема на Нікелодеон, а також докладно описаний складний шлях, який Дженнетт пройшла від анорексії та буллімії до одужання. Загалом книга справді варта уваги і для цього не потрібно відчувати якусь спорідненість з історією Дженнетт, скоріше навпаки, вона певною мірою розплющує очі на очевидні речі.

Назва книги шокує, але коли почала читати, то була вражена, скільки ж людині прийшлося пережити, і що вона не зламалася .... А що їй давало сили це пережити?

Книга яка зацікавила через обкладинку, але прочитавши її, сміливо додаю до топу найкращого прочитаного у 2025 році. Дуже легко читається, тому інколи забувала, що ця трешова історія не художня вигадка автора. Раджу усім любителям біографій, або тим, кому цікаво ознайомитися з цим жанром. Авторка допомогла читачам заглянути у світ дитячого акторства, але без романтизації, лише сувора не райдужна реальність. Особисті проблеми з родиною, булімія також можуть бути близькі комусь, тому є сенс прочитати, щоб зрозуміти, як інші з цим справляються